ответ: Абсолютная монархия образовалась и функционировала в период кризиса и разложения феодализма. Она была последней формой существования феодальных государств и соответствовала периоду завершения процесса их централизации. Например, в Англии этот период длился с начала XVI до первой половины XVII в., во Франции – с начала XVI до конца XVIII в., в России – с первой четверти XVIII до начала XX в. Для абсолютной монархии характерно отсутствие каких-либо представительных учреждений, сосредоточение всей государственной власти в руках монарха. Он издает законы, назначает чиновников, определяет внешнюю и внутреннюю политику, устанавливает и расходует налоги, причем делает это без всякого контроля со стороны народа за управлением государством. В неограниченной монархии воля монарха – главный источник права.Сословно-представительная монархия соответствовала в основном периоду расцвета феодального строя. Например, в Англии сословно-представительная монархия существовала в XIII–XIV вв., во Франции – в XIV–XV вв., в Великом княжестве Литовском (ВКЛ) – в XV–XVI вв., в России – в XVI–XVII вв. При сословно-представительной монархии наряду с относительно сильной властью монарха существовали различные представительные органы. Они формировались главным образом из числа крупных светских и духовных феодалов и являлись совещательными органами при монархе. Во Франции такими органами были Генеральные штаты, в Польше – вальный сейм, в ВКЛ – сейм, в России – вначале боярская дума, а затем земские соборы.
С мнением и решениями представителей, входящих в сословные органы, монарх вынужден был считаться. Особенно это касалось сбора налогов, правотворчества, государственного строительства, реализации других важнейших вопросов внутренней и внешней политики. В то же время нельзя согласиться с утверждением, что «сословно-представительная монархия характеризуется распределением власти между монархом и представительным органом власти, при этом ни один из них не обладает всей полнотой власти. В сословно-представительной монархии монарх не является единственным высшим органом власти в государстве: его власть ограничена деятельностью сословных учреждений...». На самом деле в руках монарха уже сосредоточивалась вся полнота верховной государственной власти, только с его волеизъявления те или иные постановления могли приобретать силу закона. Монарх пользовался своей властью по наследству или по праву родства, хотя возможны были варианты, когда династия начиналась с выборов.
Объяснение: Абсолютная:
1, 2, 3,5,7.
Сословная: 4, 6, 8.
Абсолютная монархия: правитель - монарх, вся власть принадлежит правителю, он сам принимает решения.
сословно-представительной монархия:форма правления, предусматривающая участие сословных представителей в управлении государством, составлении законов.
Головною особливістю розвитку економіки Наддніпрянської України на початку XX ст. був поступовий перехід від вільного підприємництва до монополістичного капіталізму. Монополії — великі об’єднання підприємців однієї чи кількох галузей, які ділять між собою ринки збуту товарів із метою одержання максимальних прибутків.
Розвиток промисловості характеризувався:
концентрацією виробництва й утворенням монополістичних об’єднань — синдикатів («Все- російське товариство цукрозаводчиків», «Продамет», «Продвугілля», «Продаруд», «Продвагон»);
формуванням промислової спеціалізації регіонів (Донбас — центр вугільної промисловості, Нікополь — марганцевої, Кривий Ріг — залізорудної, Правобережжя і частково Лівобережжя — цу- крової промисловості);
значним впливом іноземного — французького, бельгійського, німецького, британського капіталу (у вугільній промисловості іноземному капіталу належало 63%, у металургії — 90% основного капіталу, у залізничному транспорті — 2/3 залізниць).
Розвиток сільського господарства характеризувався:
збереженням великого поміщицького землеволодіння й селянського малоземелля; посиленням спеціалізації окремих районів (Степова Україна — зернові культури, Правобережжя й частково Лівобережжя — технічні культури: цукрові буряки, картопля, тютюн);
розвитком кооперативного руху (створення сільськогосподарських спілок — Союзів спожив- чої кооперації);
посиленням трудової міграції українських селян на сільськогосподарські заробітки (у Степову Україну, на Дон, Кубань, у Нижнє Поволжя, до Сибіру, на Далекий Схід).
Темпи економічного розвитку Наддніпрянської України були досить високими, однак істотно відставали від темпів розвитку передових країн світу внаслідок колоніальної політики Російської імперії. Наддніпрянська Україна виступала постачальником сільськогосподарської продукції й сировини для промисловості центральних губерній Росії.
Объяснение: Вроде так
