1) -
2)
3) 1919 рік
4) Бентіо Муссоліні
5) 6 вересня 1940 рік
6) у 1938 році (29 вересня) мюнхенська угода започаткувала розпад сша (вот тут не точно)
7) назва політичного режиму, що склався у Польщі в 1926—1939 роках.
8) Румунія в 30-тих роках шла на зближення з німеччиною.
9) Броз Тіто- югославський державний та військовий діяч, лідер Югославії з кінця Другої світової війни до своєї смерті (1945—1980), Президент Югославії (1953—1980), маршал (1943). Учасник Першої та Другої світової війн.
10) Іштван Бетлен- угорський політик, прем'єр-міністр Королівства Угорщини в 1921-1931.
11-12) ознакти тоталітаризму:
Диктатура однієї партії
Зрощення партій і держави
Панування партійної та державної еліти
13) у 1929 році
Объяснение:
отметь как лучший ответ
Объяснение:
Петро Іванович Калнишевський (1690–1803) прославився він тим що Петро Калнишевський виконував дипломатичні місії і брав участь у переговорах з представниками Османської імперії і Кримського ханства, неодноразово їздив з депутаціями до Петербурга, обстоював військові та адміністративно-територіальні права Запорожжя. Дбав про поширення хліборобства та торгівлі у запорозьких степах (від тих часів залишилося прислів’я: «Як був кошовий Лантух, то нічого було класти в лантух, а як став Калниш, пішли і паляниця, і корж, і книш», тим самим перешкоджаючи планам Росії щодо колонізації причорноморських степів та посилення російської присутності в Україні.
Про статки кошового отамана Війська Запорозького Низового свідчить складений опис збитків (“реєстр майна”), яких зазнало його майно під час виступу Корсунського куреня 26 грудня 1768 р. Тоді Петро Калнишевський врятувався від повстанців під захистом козаків Кущівського куреня, який залишався вірним кошовому.
Петро Калнишевський був дуже набожною людиною – власним коштом спорудив і відремонтував багато православних храмів: св. Петра і Павла у Межигірському монастирі поблизу Києва, Покрови Пресвятої Богородиці в Ромнах, Різдва Богородиці в Лохвиці, св. Трійці в Пустовійтівці, св. Миколая в Смілі, а також храми в Петріківці, Самарі (тепер м. Новомосковськ) та інших містах і селах, опікувався обладнанням головної церкви Запорозьких Вольностей – січової
