Навчався у Карловому університеті в Празі на факультеті мистецтв. У 1393 році дістав ступінь бакалавра, а 1396 року — магістра вільних мистецтв. У 1400 році отримав сан священика й почав проповідувати у празькому костьолі святого Михайла, а з 1402 року — у Вифлеємській каплиці. З 1398 року викладав в університеті. У 1401 році Гуса обрали на декана мистецького факультету, а 1409 року — на ректора університету. На цій посаді виступав за збільшення впливу чехів на управління університетом.
У той час у Карловому університеті існували значні суперечності між чеським земляцтвом, що об'єднувало студентів та професорів Чехії, Моравії, Угорщини та Семиграддя, та студентами інших національностей, переважно німцями. Національні суперечності посилювались релігійним протистоянням. Чеські професори на чолі з Яном Гусом були прихильниками ідей Вікліфа й виступали за реформацію церкви. Закордонні професори, переважно німці, виступали проти неї. У 1393 році голосами німців учення Вікліфа визнали єретичним та заборонено в університеті. Ця ухвала значно загострила суперечності між чеською та німецькою громадами і з часом призвела до відкритого протистояння за вплив на управління університетом.
У 1408 році, незадовго до скликання Пізанського собору, до університету за підтримкою звернувся король Чехії Вацлав IV, який сподівався, що собор до йому повернути титул римського короля. Він сподівався, що підтримка авторитетного навчального закладу збільшить його шанси. І, щоб домогтися симпатії керівництва університету, король видав Кутногорський декрет, за яким чехам при керуванні університетом належало три голоси, а іншим народам (саксонцям, баварцям, полякам) — один.
Після видання Кутногорського декрету влада в університеті перейшла до чехів, а німецькі студенти та викладачі залишили навчальний заклад і заснували Лейпцизький університет.
Объяснение:
ответ: В течение 4 лет правления Павла чётко линии: создание антифранцузской, а затем антианглийской коалиций.
События первое . 1796-1798 годы.
Россия объединяется в 1798 г. с несколькими государствами: Сицилией, Австрией, Англией, Турцией. Общая цель – не дать революционному пожару, вспыхнувшему во Франции, перекинуться дальше. Кроме того, страны всерьёз опасались возможного полного лидерства Франции на международной арене. Екатерина в своё время строила планы отправить во французские земли 60-тысячную армию, однако Павел отменил это распоряжение. Между тем французы захватывают остров Мальту, что Павел воспринял как личное оскорбление: Мальту он рассчитывал превратить в Средиземноморскую базу. Адмирал Фёдор Ушаков был направлен со своей эскадрой в 1798 г. на Ионические острова, которые он и захватил. Взял адмирал и французскую крепость – остров Корфу. Далее Павел опирается на Турции: русский флот получает разрешение от Османской империи свободно проходить через проливы. Павел отдаёт распоряжение теснить французов, и адмирал Ушаков выгоняет их из Неаполя и Рима. Александр Суворов предпринимает поход на Францию, где его должны были поддержать австрийцы. Суворов совершает тяжелейший переход через Альпы, берёт Сен-Готардский перевал, но австрийская армия не оказывает должной поддержки. Это ведёт к разрыву отношений России с Австрией, а затем и с Англией.
