warfacepolina2
29.04.2023 05:36

Тема: "Внутрішня політика Директорії УНР" Визначити здобутки і втрати
Текст по якому можна знайти здобутки і втрати-
Директорія була органом, який здійснював керівництво повстанням. Після
здобуття перемоги її функції вичерпалися. Попервах Директорія намагалася
зберегти єдність українських політичних сил. 26 грудня вона призначила
уряд УНР (його очолив соціал-демократ Володимир Чехівський), до складу
якого ввійшли представники всіх політичних партій, що об’єдналися в УНС.
Того самого дня Директорія видала програмову декларацію, побудовану на

засадах так званого трудового принципу, згідно з яким влада на місцях мала
належати трудовим радам.
Місцеві ради повинні були організувати вибори на Всеукраїнський Трудовий
конгрес - вищий тимчасовий законодавчий орган УНР. За інструкцією,
затвердженою Директорією УНР на початку січня 1919 р., вибори на
Трудовий конгрес відбувалися по куріях 1 (селянської, робітничої і «трудової
інтелігенції») у кожній губернії і в ЗУНР.
Відкриттю в Києві Трудового конгресу передувало об’єднання УНР і ЗУНР 2 .
22 січня 1919 р. Директорія УНР видала Універсал про затвердження злуки
Наддніпрянської Української Народної Республіки та Західноукраїнської
Народної Республіки в єдину соборну Українську Народну Республіку.
Перша сесія Трудового конгресу почалася 23 січня 1919 р. у Київському
оперному театрі. Зібралося близько 400 делегатів, серед яких і 36
представників ЗУНР.
Конгрес затвердив акт про створення єдиної соборної У країни, обговорив
питання владних повноважень, внутрішньої та зовнішньої політики. До
наступної сесії Конгресу верховну владу й оборону держави доручали
здійснювати Директорії УНР. До складу Директорії ввійшов представник від
ЗУНР Євген Петрушевич.
Утім, серед членів Директорії УНР не було згоди щодо зовнішнього
політичного курсу. В. Винниченко й перший голова Ради народних міністрів
В. Чехівський прагнули порозуміння з Москвою, а С. Петлюра обстоював
зближення з Антантою. Щоправда, невдовзі стало зрозуміло, що обидва ці
вектори є однаково безперспективними.
Криза влади поглиблювалася особистим суперництвом між В. Винниченком і
С. Петлюрою. Вплив останнього невпинно зростав. Однак реальна влада на
місцях належала виборним отаманам 3 напівпартизанських загонів, з яких
складалися збройні сили УНР.
Такі загони воліли воювати неподалік від рідних осель, а у разі невдачі
розпорошувалися без бою. Деякі отамани переходили зі своїми загонами на
бік більшовиків, інші не бажали визнавати будь-якої влади, крім власної.
1 Розряд виборців за якоюсь ознакою (соціальний стан, майно, національність
тощо).

2 1 листопада 1918 р. на західноукраїнських землях була проголошена
українська держава - Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУНР). Про неї
детально дізнаєтеся в наступному параграфі.
3 Отаманщина як явище зародилася в Армії УНР наприкінці 1918 р. під час
антигетьманського повстання, коли до регулярних військ масово вливалися
селянські повстанські загони, сформовані різними отаманами. Свавільні дії
таких частин, їхнє небажання підпорядковуватися наказам командування
підривали Директорію зсередини, знесилювали її в боротьбі з
більшовицькими військами.
Під час падіння гетьманського режиму Директорія УHP мала 100-тисячну
армію, а через півтора місяця, перед здачею Києва, чисельність її військ
скоротилася вп’ятеро.
У спогадах сучасників фігурують імена близько 60 повстанських отаманів.
Історики впевнені, що їх було набагато більше. Найвпливовіші серед них —
Никифор Григор’єв (Херсонщина, Миколаївщина, Черкащина, частина
Катеринославщини), Нестор Махно (Північна Таврія, Катеринославщина),
Зелений (Данило Терпило) (Київщина).
Соціальна політика Директорії була не більше ніж декларацією добрих
намірів. Її члени проголошували відданість інтересам трудящих селян, але
діяли надто нерішуче. Строків і порядку поділу землі не було визначено. На
малоземельному Правобережжі Польща домоглася від Директорії визнання
за поміщиками польського походження статусу іноземних, відтак їхня
власність стала недоторканною. Відданість інтересам робітничого класу теж
була декларативною. Отамани на місцях придушували страйки, забороняли
робітничі організації. розганяли профспілки.
На основі тексту заповніть таблицю «Внутрішня політика Директорії УНР»
за напрямами: соціально-економічна політика, організація оборони,
збереження єдності держави, національне питання.

Нажмите на рекламу ниже и сразу увидите ответ
Популярные вопросы:
Ответ:
lera933737
28.10.2021 17:05

Stickers top

Получи подарки и

стикеры в ВК

Нажми, чтобы узнать больше

34АнонимИстория13 сентября 00:04

Нападение фашистской Германии на СССР. Перестройка экономики Казахстана в годы войны

ответ или решение1

Hazan

После нападения фашистской Германии на Советский Союз 22 июня 1941 года, вся экономика СССР начала переходить на военный режим. Особенно это коснулось территорий, неподвергшихся оккупации. Казахстан был именно таким регионом.

В добывающей промышленности Карагандинский угольный бассейн дал 34 млн т угля за 4 года войны. Это было на три миллиона тонн больше, чем за такой же период мирного времени. Активно развивалась добывающая отрасль в целом.

С 1941 по 1945 годы в Казахстане было построено 460 производств тяжелой промышленности. В это число входили и эвакуированные заводы и фабрики. Все они выпускали продукцию для нужд фронта.

В сельском хозяйстве за 1941—1945 г.г. казахстанские труженики дали фронту и всей стране 5829 тыс. тонн зерновых, 734 тыс. т мясной продукции и другое сырье для промышленности.

0,0(0 оценок)
Ответ:
maksosipow
07.12.2021 21:23

Вообще на территории Чернигова более сотни курганов-погребений: Гульбище в районе Болдиных гор и Безымяный (это у нас Х век), а еще курганы 11-12 веков: Болдины горы, Олегово поле, «Старое кладбище» в Берёзках, Стрижневская и Бобровицкая группы курганов, курганы в Еловщине. Раскопки погребений продолжаются до сих пор.

В 12 км от Чернигова к юго-востоку располагается другой курганный комплекс примерно того же времени, что и Черная могила – Шестовицкий. Историческое название его неизвестно, находится он в урочище Коровель рядом с селом Шестовица. Здесь раскопали уже более 150 курганов, многие из которых – явно скандинавские. Здесь же обнаружено городище – укрепленный форпост.

Предположительно, здесь была варяжская крепость, возведенная на подходах к Чернигову и большое воинское поселение, неподалеку хоронили погибших и умерших. Вероятно, местную славянскую знать хоронили в самом Чернигове, а варягов – здесь. Это похоже на самый древний на славянских землях комплекс поселений Ладоги: воинский форпост Рюриково городище был чуть в стороне от самого торгового города Ладога, на подходах к нему.  Наверняка, первоначальная структурная организация и Киевского поселения была подобной: торговые и ремесленные кварталы (Подол) – на берегу Днепра, а крепость, где жили воины и их конунг – на возвышенности. Таким образом торжище было защищено с востока, со стороны степей; ведь именно оттуда обычно нападали орды кочевников.

Мы с вами начали с археологии древнего Чернигова, а что же нам говорят летописи?

В документах Чернигов впервые упоминается в «Повести временных лет» в 907 году в связи с договором Вещего Олега с Византией – в списке городов, для которых взымалась дань, вторым после Киева числится Чернигов – это говорит о важности города еще в те времена. Также он упоминается в торговых договорах с Византией начала Х века.

А вот начало настоящему расцвету Чернигова положил князь Мстислав Владимирович, сын Владимира Крестителя – личность яркая, незаурядная и явно недолюбленная историками, гораздо больше славы досталось его брату Ярославу Мудрому.

Мстислав -  истинный сын своего времени – отважный, решительный, в меру буйный и при этом не лишенный мудрости, хоть прозвище «Мудрый» получил не он, а брат. Не ясно, были они от разных матерей или от одной, вроде бы обоих родила Рогнеда Рогволодовна, но другие источники утверждают, что Мстислав был сыном некой «чехини». Известно, что Мстислав был младше Ярослава и еще одного их брата Святослава, и, судя по скупым сведениям из летописей, отношения между братьями никогда не были безоблачными.

Отец отдал Мстиславу дальний удел – Тмутаракань, неспокойное княжество на Таманском полуострове, которое к владениям русов присоединил еще его дед Святослав после разгрома Хазарского каганата.  Правда, в тех землях и во времена Мстислава жили хазары и представители других народностей (аланов, например, и зихов, и с ними молодой князь вполне себе уживался, даже приятельствовал, можно сказать. Не дружил он с касогами - народность, отождествляемая с современными адыгами или черкесами. В 1022 состоялось сражение между дружиной князя и касогами во главе с воеводой Редедей.

Объяснение:

0,0(0 оценок)
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota Оформи подписку
logo
Начни делиться знаниями
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси ai-бота