1. Царь Кир вошёл в историю как: 1) талантливый учёный 2) справедливый правитель 3) выдающийся полководец
2. Царь Кир захватил Вавилон благодаря:
1) использованию таранов 2) отводу реки в другое русло 3) подкопу под стеной
3. Десять тысяч воинов из личной охраны персидского царя назывались:
1) «непобедимыми» 2) «бессмертными» 3) «бесстрашными»
4. Какой титул из перечисленных носил властитель Персид¬ской державы?
1) «великий царь, царь царей» 2) «Сын неба» 3) «справедливейший из царей»
5. Самым могущественным правителем Персии был:
1) Кир Великий 2) Дарий Первый 3) Валтасар
6. «Глаза и уши царя» — это:
1) воины 2) осведомители 3) чиновники
7. Дорога, соединившая крупные города Персидской держа¬вы, называлась
1) священной 2) царской 3) великой
8. Выберите верные утверждения. Запишите цифры, под которыми они указаны.
1) после завоевания Вавилона персы разрешили всем переселённым народам вернуться на родину
2) самые большие налоги платили персы
3) Новый год персы отмечали весной
4) Египет так и не был завоёван персами
5) одним из красивейших городов Персии был Персеполь

Не правителей контролировать действия своих полководцев породила:

Потерю армией бое

слабое руководство войсками

эксплуатация солдат (присваивание большей части их жалованья)

Упадок основной базы экономики империи – среднего землевладения:

невыгодно ведение хозяйства в рамках небольших вилл

дробление крупных владений на мелкие участки и передача их в аренду либо свободным, либо рабам.

Богатые и правительство находились в конфронтации между собой. Влияние богатых возрастало, а правительства снижалось:

Классовое самосознание, снобизм богатых достигали чрезвычайных пределов

Поместья представляли собой что-то вроде небольших княжеств, замкнутых социально-экономических образований, которые узурпации контроля на страной

Объяснение:

Відповідь:

У вступній частині Декларації розповідається про природність людського прагнення до політичної незалежності; визнається, що підстави для досягнення такої незалежності мають бути достатньо вагомими та недвозначними. У преамбулі окреслюється загальна філософія такого явища як уряд загалом і пояснюється правомочність революції у випадку, якщо уряд порушує базові права підданих. У Декларації надається довгий перелік «неодноразових утисків та узурпацій», чинених британським урядом проти прав і свобод американських колоністів. Потому згадується про спроби колоністів привернути увагу британської влади до викладених проблем та про прикру відсутність реакції на ці спроби. Як висновок, Декларація містить твердження, що існують умови, за яких люди мають право змінити їхній уряд, що умови були створені внаслідок діяльності Великої Британії і що у зв'язку з цим колонії змушені відкинути свої політичні зв'язки з британською короною і перетворитись на незалежні держави. Декларацію підписано Президентом Другого Континентального Конгресу Джоном Хенкоком та п'ятдесятьма п'ятьма депутатами конгресу.

Пояснення: