Какое историческое значение победы парфян над римлянами​

Объяснение:

Карл Великий-Король франків, король лангобардів, герцог Баварії, імператор заходу.

Основні напрямки діяльності:

1. Розширення територій Франкської держави.

2. Формування феодальних відносин у Західній Європі.

3. Створення упорядкованого християнської держави.

4. Розвиток освіти.

Основні підсумки діяльності:

1. За час його царювання франки здійснили 53 походи, з них 27 очолював сам Карл. Територія держави за час її правління збільшилася вдвічі.

2. Вища знать країни, пов'язана з Карлом ленною присягою, зобов'язана була бути на війну з підвладними людьми. З 789 Карл неодноразово видавав укази, що наказували кожній вільній людині знайти собі сеньйора, під керівництвом якого він повинен служити. Збільшувалося число залежних селян.

3. Імператор будував свою державу на релігійному фундаменті, державний устрій було підпорядковано християнським принципам. Прийнявши на себе місію "захисника Церкви", Карл підпорядкував її собі, а для зміцнення політичного впливу своєї держави він використовував проповідь християнства.

4. У 787 був виданий указ про створення шкіл при монастирях, в 789 — про обов'язкову освіту всього вільного чоловічого населення (залишився невиконаним). При дворі склався вчений гурток на чолі з Карлом, названий Академією.

За свої заслуги ще за життя Карл отримав прізвисько»Великий".

Реформы петра i  — преобразования в  государственной  и  общественной жизни, осуществлённые в период правления в  россии  петра |.

всю реформаторскую деятельность петра i условно можно разделить на два периода (этапа):   1696—1715 годы  и  1715—1725.

особенностью первого этапа были спешка и не всегда продуманный характер, что объяснялось ведением  северной войны. реформы были нацелены, прежде всего, на сбор средств для ведения войны, проводились насильственным методом и часто не приводили к желаемому результату. кроме государственных реформ, на первом этапе проводились обширные реформы с целью  модернизация  уклада жизни. во втором периоде реформы были более планомерными.

ряд , например  в.о.  ключевский, указывал, что петровские реформы являлись лишь естественным продолжением изменений, протекавших в ходе xvii века. другие (например,  сергей соловьев), напротив, подчёркивали революционный характер преобразований петра.

, проводившие анализ петровских реформ, придерживаются разных взглядов на его личное в них участие. одна группа полагает, что как в составлении программы реформ, так и в процессе их осуществления пётр не играл главной роли (которая была ему приписана как царю). другая группа , наоборот, пишет о большой личной роли петра i в проведении тех или иных реформ.