ответ:Тяжелым был труд на Мальцовском заводе в селе Гусь-Хрустальный. Температура в печах была выше 1400 градусов, а рабочий день продолжался долго. Непомерный жар обжигал лицо, руки, опаливал брови. Одежда от пота становилась мокрой. Мастера полураздетые, худые, с иссохшими губами, сбросив с ног деревянные колодки, бежали к речке и, не раздеваясь, бросались в воду. А потом в мокрой одежде снова становились на верстак, брали трубу и выдували стекло.
Не в лучшем положении были и рабочие в составной. Здесь в удушливой пыли они составляли шихту-смесь песка, соды, поташа и других веществ, идущих на приготовление стекла. Рабочие носили тяжелые кули, вскрывали их, высыпали в колоды и лопатами перемешивали. Лицо и одежда покрывались пылью. Слизистые оболочки век краснели - их разъедала пыль. У некоторых от постоянного пыльного раздражения припухали веки.
А вот как было в производстве листового стекла. Прежде чем сделать лист оконного стекла, необходимо было сначала изготовить огромный баллон (халяву). «Рабочий набирал из горшка ком стекла весом до двух пудов, потом выдувал громадный пузырь, а чтобы он принимал удлиненную форму, раскачивал в прорези пола (в «канаве»). И все это в условиях нестерпимого жара, громадного веса и непомерно длинного рабочего дня. Случалось, что рабочий не выдерживал, валился в «канаву», резался о стекло, жегся, а став инвалидом, конечно, увольнялся с завода.
Позднее рабочие стали привязывать себя на цепь, укрепленную под потолком. Когда силы истощались, мастер уже не падал в «канаву», а повисал в воздухе. Товарищи снимали его, относили в дальний угол цеха и из ушата отливали водой.
Бесчеловечно Мальцов эксплуатировал людей. И неудивительно, что рабочие прозвали свой завод «хрустальной каторгой».
Объяснение:
Відповідь:
Надіюсь до Пояснення:
Коли він ознайомився з азами анархізму, то це, напевно, відповідало його світогляду. Хлопці були жваві, одразу запропонували рішучі дії, на межі з терором. Напевно, це відповідало характеру молодого Нестора. У розпал першої російської революції 1905–1907 років відбулися перші експропріації. На жаль, ці «екси» інколи супроводжувалися вбивствами. Але хлопці не розкаювалися – вони вважали, що це політичний терор, що вони вбивали пособників режиму.
Як політик, Махно сформувався дещо пізніше, коли він потрапив під суд і його засудили до в’язниці
Як політик, Махно сформувався дещо пізніше, коли він потрапив під суд і його засудили до в’язниці. Він у тодішньому Олександрівську, Запоріжжі, відсидів декілька місяців, потім понад п’ять місяців – у Катеринославській в’язниці. Нарешті, потрапив до московської «Бутирки». Там відбувся його «університет», бо там він перезнайомився з непересічними представниками революційного табору: есери, більшовики, анархісти. Там Махно зійшовся зі своїм другом і соратником Петром Аршиновим, відомим анархістом. Почав багато читати художньої і політичної літератури.
Потім у своїх спогадах він не приховував, що це була школа його життя та університет, і саме там він розширив обрій знань і відточився як політик.
