ВЫВОД: ПРИЧИНЫ:
1. Потерянная вера. Экономические преобразования внутри СССР во второй половине восьмидесятых годов и сближение с капиталистическим странами (ФРГ, Великобританией и США) справедливо вменяли в вину молодому генсеку: дескать, продался империалистам, завербовали его в свои шпионы, чтобы развалить СССР изнутри. Старые, сталинские идеологические установки рушились, страну лихорадило. Все это еще накладывалось самым пагубным образом на традиционное советское лицемерие и двуличие, что вызывало раздражение у всех.
2. Проблемы элит. Когда в 1984 году скончался «старый большевик» Константин Черненко, всем стало ясно, что у системы, во главе которой стоят дряхлые старики, серьезные проблемы и надо что-то менять. Страну возглавил молодой, умный и энергичный Горбачев. И вдруг самое мощное государство восточного полушария пошло навстречу самой мощной державе на другом конце земного шара, и по совместительству своему смертельному идейному врагу — США.
3. Нежизне экономики СССР. К 1985 году СССР сравнялся по показателям роста с США и ФРГ и лишь уступал на тот момент мировому лидеру роста Японии. Тем не менее, каждый четвертый рубль в стране шел на ВПК, страна постоянно производила новые танки, ракеты и вертолеты, но не новые телевизоры и стиральные машины. Для Горбачева, Рыжкова и всех в высшем руководстве стало очевидно, что нужно что-то делать, иначе страна будет и дальше деградировать.
Объяснение:
Початком революційної бурі стали події 9(22) січня 1905 р. в Петербурзі. В цей день за наказом уряду була розстріляна мирна демонстрація робітників, які разом з сім'ями йшли до Зимового палацу з метою передачі цареві петиції про свої нужди. Страшна звістка про криваву розправу над учасниками демонстрації облетіла всю країну, викликавши глибоке обурення трудящих. Лозунг "Геть самодержавство!" став головною політичною вимогою всього багатонаціонального пролетаріату РосіїОсновними факторами, які зумовили революційну ситуацію, були: війна (тривала Перша світова, під час якої Російська імперія втратила частину територій), соціально-економічні проблеми, складна ситуація на фронті. А головне – криза влади. Із січня 1916 року до лютого 1917-го в імперії змінилося три прем’єр-міністри, три міністри оборони та шість міністрів внутрішніх справ. На відміну від царського оточення, суспільство було позбавлене можливості впливати на цей процес. Уособленням деструктивної діяльності монаршого оточення став «розпалювач царських лампад» Григорій Распутін. Сучасники по-різному оцінювали ступінь його впливу на імператора та імператрицю, проте безперечним було те, що він дискредитував владу. Зневірившись у можливості усунути Распутіна, політики-консерватори вбили його, однак загалом це мало змінило ситуацію.
