Объяснение:
Год классического зеленого движения - 1919-й, с весны по осень (май – сентябрь), территориальный охват – преимущественно центрально-промышленные, северные и западные губернии. Это территории, которые большую часть Гражданской войны пребывали под властью большевиков.
В 1920 г. «зеленое» наименование передвинулось на восток, зеленые формирования появились на южном Урале.
Большевики, пришедшие к власти под лозунгом социального раскрепощения и окончания войны, уже летом 1918 г. начали избирательно использовать призыв в новосозданную РККА. Осенью 1918 г. последовал первый большой призыв, вызвавший волну восстаний и массовое уклонение.
Призывы продолжились, и крестьянство продолжало отвечать абсентеизмом или сопротивлением. Советское государство создало инфраструктуру «выкачивания» дезертиров из деревни. Это Центральная, губернские, уездные и кое-где волостные комиссии по борьбе с дезертирством, революционные военные трибуналы, система агитационных мероприятий, оперирование периодическими амнистиями для дезертиров. В июне 1919 г. было решено не производить следующих мобилизаций, а сосредоточиться на изъятии из деревни дезертиров. Усилия советского государства в этом направлении вызвали сравнительно организованное сопротивление крестьянства, вылившееся в зеленое повстанчество июня – июля 1919 г.
Массовой базой зеленого движения было столь же массовое дезертирство из РККА, а также из некоторых белых армий. Дезертиры в РСФСР делились на «злостных» и «по слабости воли». При миллионах случаев дезертирства (учитывая нередкое повторное дезертирство) около 200000 злостных дезертиров составляли базу активного зеленого и иного повстанчества.
Вивчати історію без дат неможливо. Тому для істориків важливо не лише дізнатися про саму історичну подію, а й визначити її дату та тривалість. Утім, для того, щоб орієнтуватися в часі (наприклад, визначити рік події), потрібна його точка відліку – ера (із латинської мови – вихідне число).
Ерою (літочисленням) називається лічба (відлік) років від певної події.
Щоб вести відлік часу, люди домовлялись, який рік вважати першим. Найчастіше народи в давнину вели відлік часу від якоїсь визначної події в їхньому житті. Так, стародавні єгиптяни розпочинали відлік часу від початку володарювання кожного правителя. Давні римляни вели відлік часу від заснування міста Рим. Народи, які сповідують іслам, ведуть літочислення з 622 р., коли пророк Мухаммад (засновник цієї релігії), рятуючись від грізної небезпеки, переселився з Мекки до Медіни. Таким чином, у різних народів відлік часу вівся по-різному. А це було незручно.Близько двох тисяч років тому виникла християнська релігія. Серед багатьох народів поширилась віра в те, що на Землі у вигляді простої людини жив Син Божий – Ісус Христос. Згодом народи, котрі сповідували християнство, стали вести відлік часу від Різдва Христового – моменту, коли народився Ісус Христос. Так почалася християнська ера, яку стали називати нашою ерою. Нині ця ера прийнята майже у всьому світі не лише християнами, а й у тих країнах, де християнська релігія не набула поширення.
Проте люди жили й творили і до Різдва Христового. Усе, що сталося до моменту народження Ісуса Христа, вважається подіями до нашої ери та записується скорочено — до н. е. або до Р. Х. (до Різдва Христового). Наприклад, «345 р. до н. е.». Рік нашої ери, тобто дату події, що відбулася після Різдва Христового, зазвичай вказують без позначення
Объяснение:
