5. Охарактеризувати кампанії з масового арешту дисидентів у середині 1960-х, на почат- ку 1970-х років і наприкінці 1970-х — на початку 1980-х років. Чим були викликані хвилі
масових арештів?
6. Скористайтеся додатковими джерелами і визначте: який зв’язок між зовнішньою полі-
тикою СРСР й етапами розвитку дисидентського руху? (При відповіді на запитання слід
звернути увагу на події «Празької весни», Гельсінський процес, війну в Афганістані).
7. Чому радянське керівництво намагалося перешкоджати еміграції з України, особливо
з політичних мотивів, але до російських дисидентів доволі часто застосовували висил-
ку за межі СРСР?
8. Чи можна вважати, що дисидентський рух зазнав поразки?
9. Проаналізуйте розгортання релігійного дисидентства.
Випишіть найгучніші акції протесту дисидентів у другій половині 1960-х — першій по-
ловині 1970-х років згідно із наведеними методами боротьби.
10. На підставі наведених фактів визначте особливості боротьби радянської влади з іна-
кодумцями:
а) після участі у виступі в кінотеатрі «Україна» В. Стуса виключили з аспірантури
Інституту літератури АН УРСР за «систематичне порушення норм поведінки ас-
пірантів і працівників наукового закладу»;
б) Ю. Бадзя, за те, що він на знак протесту проти арештів підвівся у кінотеатрі
«Україна», виключили з партії й відразу після цього звільнили з видавництва, де
він працював редактором;
в) київського письменника В. Некрасова за підпис під колективним листом на за-
хист В. Чорновола і виступ у день 25-річчя розстрілу євреїв у Бабиному Яру ви-
ключили з КПРС, записавши в рішенні: «…за те, що дозволив собі мати власну
думку, яка не збігалася з лінією партії»;
г) співробітника Інституту філософії АН УРСР М. Роженка, який в своєму листі до
керівників республіки написав про неправомірність кваліфікування літературної
діяльності заарештованих дисидентів як «антирадянської пропаганди», «воро-
жої радянському ладові», звільнили з роботи, звинувативши в «націоналізмі»;
ґ) колишній Голова КДБ УРСР М. Голушко писав: «У карних кодексах було передба-
чено відповідальність за антирадянську агітацію та пропаганду, наклепи на існу-
ючий лад, застосування яких асоціюється з переслідуванням за інакомислення.
Диспозиції цих законів були нечіткими, що давало змогу зарахувати до «антира-
дянських» і «наклепницьких» найрізноманітніші дії та судження. Був доволі ши-
рокий простір для суб’єктивізму в оцінці, у тому числі й для судових рішень».
11. Проаналізуйте кримськотатарський національний правозахисний рух у цей період.
За додатковими джерелами складіть історичний портрет М. Джемілєва.
12. Чим було зумовлене посилення переслідувань дисидентів наприкінці 1970-х — на по-
чатку 1980-х років?
13. Які наслідки мала діяльність дисидентів?​

Як уже зазначалося у попередньому розділі, наприкінці xviіі ст. українські землі, за трьома поділами польщі, потрапляють під владу двох імперій - російської та австро-угорської. майже 150 років від кінця xviіі до початку xx ст. українці перебували під владою цих імперій: 80 % із них підлягали російським імператорам, решта населяли імперію габсбургів. так українці опинилися у складі політичної системи, що радикально відрізнялася від устрою, до якого вони звикли. обидві імперії являли собою величезні територіальні конгломерати, численне населення яких складалося із етнічно й культурно різноманітних народів. за своїм політичним устроєм обидві держави були самодержавними монархіями.

название государства, хронологи-ческие рамки

территория, столица племена верховные правители структура государства основные события политической причины распада тюркский каганат552-603 гг. от алтайских гор на востоке, до каспийского моря на западе.с юго-восточной границы с китаем до юго-западной границы с персией (иран) тюркоязычные племена. теле (тирек) (большинство племен) - более 30 -  огузы, кыргызы, уйгуры, уйсуны, дулу и др.«тюрк» - первое упоминание в 542г. в китайских летописях. китайцы называли тюрков потомками хуннов. бумынь (основатель гос-ва), кара-еске (сын бумыня), мукан (разгромил жужан, обязал северокитайские гос-ва платить дань шелком), тобо (поддерживал тесные взаимоотн-ния с северокит. гос-вами), иштеми (возглавил поход тюрков на запад) верховный правитель – каган (выходцы из рода ашина) 552г. – бумынь разгромил жужанский каганат. основал государство. 553г. – каган мукан нанес жужаням сокрушительное поражение. к 555г. тюрки захватили земли до аральского моря. 563 – 567гг. – тюрки полностью покорили эфталитов.в 70-е годы  viвека тюркский каганат расширил свои владения до северного кавказа и северного побережья черного моря.  581г. – в каганате начались междоусобные войны.    603г. – каганат разделился на западнотюркский и восточнотюркский каганаты. междоусобные войны, освободительная борьба покоренных народов, частые походы китая и других соседних государств. западно-тюркский каганат603-704 гг. на юго-востоке начиная от р.или и чуб на северо-западе до нижних течений р.волга и кубань, на северо-востоке до верхних течений волги и иртыша, на юго-западе до р. тарим и амударьязимняя ставка - суяб (на р.чу),летняя - мынбулак (ныне на территории жамбылской области) «десять племен» («он ок будун»): пять племен дулу, пять племен нушиби – от каратау до джунгарии. в состав 10 племен входили: тюрки ашина, уйсуны, канлы, тюргеши, уйгуры, кыргызы, карлуки, огузы, кимаки и кыпчаки. тардуш (дато)- первый правитель, пытался подчинить восточнотюркский каганат; шегу (610 – 618гг.) – усилил каганат, расширил его границы на востоке; тон (618 – 630гг.)    – усилил каганат, расширил его границы на западе, реформировал систему правления, поддерживал отношения с византией; ешбар елтерис – пришел к власти в рез-те междоусобиц, ввел систему «10 племен» - 10 туменов по 10 тысяч воинов. верховный правитель – каган, ему подчинялась знать, назначенная каганом.ябгу, шад, елтебер – представитель знати из рода кагана; буруки, тарханы – исполняли судебные функции; основная опора кагана на местах – беки. простые общинники-скотоводы – кара будуны. таты – оседлое население жетысу, покоренное тюрками. повинность кровного долга. сущ-ло рабство. 627г. – каган тон направил часть войск на византии в войне с ираном.630г. – начало междоусобных войн за господствующее положение в государстве; 634г. – при поддержке племен нушеби к власти пришел ешбар елтерис; 640 – 657гг. – война между племенами дулу и нушеби; 659г. – вторжение китая в жетысу, гибель кагана ешбара. потеря независимости каганатом. кон.vii  – нач.  viiiвв. – победы тюргешей во главе с ушликом, возвышение тюргешей. непрерывные междоусобицы; вторжение танской империи. тюргешский каганат704 – 756гг. основная территория – жетысу. начиная с г.шаш (ташкент) на юго-востоке средней азии до г. и турфан в восточном туркестанеглавная ставка – суяб,вторая ставка – кунгит (на р.или)при сулу столицей стал г.тараз (талас). тюркоязычные племена. основная роль – тюргеши. они делились на желтых (сары) и черных (кара). между ними – междоусобицы. ушлик    (704 – 706гг.) основатель государства, разделил племена на 2 орды,    сулу («») (715 – 738гг.) сын сулу – тукарсан кутшар, при нем вновь разгорелась междоусобица м/у желтыми и черными тюргешами – 20 лет