В состав территории входят две республики: Татарстан, с центром в городе Казань, и Калмыкия, с центром в городе Элиста; шесть областей: Астраханская, Волгоградская, Саратовская, Пензенская, Ульяновская и Самарская.
Поволжский район характеризуется развитой промышленной и сельскохозяйственной сферой. Промышленная специализация:
Нефтедобыча и нефтепереработка (Самарская область и Татарстан, шельф Каспийского моря);
газодобыча (шельфы Каспийского моря и Астраханская область; по данным мировой статистики в Астраханской области находится 6% всего мирового запаса газа);
химическая промышленность.
соледобыча и солепереработка.
машиностроение (в частности, автомобилестроение)
Сельскохозяйственная специализация:
выращивание масличных культур;
выращивание зерновых культур;
выращивание овощебахчевых культур;
животноводство;
рыбная промышленность;
Вывод: В состав района входят такие крупные и быстро развивающиеся субъекты как Республика Татарстан (титульной нацией в которой являются татары). Район развит как в промышленном, так и в сельскохозяйственном отношении.
Если что, на этом сайте очень много интересной информации, можешь посмотреть:
https://obrazovaka.ru/geografiya/povolzhskiy-ekonomicheskiy-rayon.html
Конфлікт між англійськими королями й противниками абсолютизму завершився зведенням Вільгельма ІІІ Оранського на англійський трон. Підписаний новим королем «Білль про права» відчутно розширив повноваження парламенту.
У Британії підписанню «Білля про права» передували криваві чвари, які часто переростали в запеклі громадянські війни. Перший серйозний конфлікт спалахнув 1628-го року, після того як англійському королю Карлу І (1600-1649) довелося визнати, що королівські чиновники постійно зловживають наданим ним правом арештовувати людей: погрожуючи від імені короля кинути їх до в'язніці, вони вимагали грошей у заможних громадян.
Тому, аби покласти край такому стану справ, 7 червня 1628-го року король підписав подану йому обома палатами парламенту «Петицію про право», яку називають також «другою Великою хартією вольностей». Тепер нікого не дозволялося затримувати безпідставно, а затримані повинні були у визначений строк постати перед судом. Вимогам, викладеним у цій «Петиції про право», надали характеру закону. Головні положення цього документу містяться в законодавствах практично всіх демократичних країн Європи.
