По сведениям китайским хроник, в IV—III вв. до н.э. гуннские племена, жившие на землях севернее Китая от Байкала до Ордоса, образовали свое объединение.
На юге они покорили племена дунху.
Гунны вторглись в пределы Китайского государства.
Войны гуннов с китайцами растянулись на более чем 300 лет.
В III в. до н.э. правители китайского государства Цинь для защиты от гуннов начали строить Великую китайскую стену.
стена растянулась на 4000 км.
Высота была от 6,6 до 10 метров.
Через каждые 60-100 метров возвышались сторожевые башни.
Наибольшего усиления гунны достигли во время объединения в государство во II-I вв. до н.э.
Гунны победили основателя династии Хань Лю-Бана и подчинили китайцев своей власти.
Была образована могущественная держава гуннов, простершаяся от озера Байкал до Тибета, от Восточного Туркестана до реки Хуанхэ.
За офіційною версією, після поразки, Мамай, відправився назустріч війську Тохтамиша, де на річці Калка зазнав поразки, та втік на землі Кримського ханства і Великого Князівства Литовського. Його син Мансур–Кият, нащадок Чингісхана по лінії родоводу від матері, прийняв підданство великого князя литовського, православну віру і титул князя Глинського разом із городом-фортецею Глинськ у сучасній Сумській області. Серед його нащадків Іван Грозний (який також був нащадком Дмитра Донського), а також перші козацькі отамани Запорізької Січі.
У 1382 хан Тохтамиш захопив і спалив Москву. З міста втекли князь Дмитро Донський, митрополит Кипріан і її оборону очолив литовський князь Остей, який привіз перші гармати. Згідно з однією з гіпотез, Мамай із кіннотою покинув поле бою, вирушивши назустріч Тохтамишу. А Дмитро Донський винищив союзну Мамаю генуезьку піхоту з Криму.
Объяснение:
