Юстиніан I народився близько 482 або 483 рр. , в м. Таурісий (Верхня Македонія), помер 14. 11. 565, в м. Константинополі, імператор Візантії (Східної Римської імперії) з 527. Юстиніан походив з селянської родини. Здобув освіту завдяки своєму дядьку - імператору Юстину I; будучи наближеним їм до імператорського двору, здійснював великий вплив на державні справи. Вступивши на престол, прагнув відновити Римську імперію в її колишніх межах, її минулу велич. Юстиніан I спирався на середн землевласників і рабовласників, шукав підтримку у православної церкви; прагнув обмежити домагання сенаторської аристократії. Велику роль в державній політиці відігравала дружина імператора Феодора. У правління Юстиніана I було проведене кодифікування римського. В цілому його законотворча діяльність була спрямована на встановлення необмеженої влади імператора, на зміцнення рабовласництва, захист права власності. Централізації держави сприяли реформи Юстиніана I. Протягом 535-536 рр. - були укрупнені адміністративні округи, в руках їх правителів зосереджена цивільна і воєнна влада, впорядковані і посилені державний апарат, армія
Під контроль держави були поставлені ремесло і торгівля. При Юстиніані I посилився податковий гніт. Жорстоко переслідувалися єретики. Юстиніан I стимулював грандіозне будівництво: споруджувалися військові укріплення для оборони від вторгнень варварів, відбудовувалися міста, в яких споруджувалися палаци і храми (у Константинополі був побудований храм святої Софії). Юстиніан I проводив широку завойовницьку політику: у варварів були відвойовані захоплені ними області Західної Римської імперії (у 533-534 Північна Африка, Сардинія, Корсика - у вандалів, в 535-555 Апеннінський півострів і Сицилія - у остготів, в 554 південно-східна частина Піренейського півострова - у вестготів); на цих землях відновлювалися рабовласницькі відносини. На сході візантійські і війська вели війни з Іраном (527-532, 540-561), на півночі відбили натиск слов'ян. У різних районах імперії (особливо в землях, приєднаних до Візантії при Юстиніані I) спалахували проти влади імператора народні повстання (у 529-530 повстання самаритян в Палестині, в 532 "Ніка" в Константинополі, в 536-548 поширився революційних рух в Північній Африці, очолений Стотзой, народно-визвольний, рух в Італії під керівництвом Тотіли).
Юстиніан все своє життя служив великій ідеї Римської імперії і приніс їй в жертву все, що мав, і навіть те, чого не мав. Імперія заплатила дорогу ціну за втілення в життя великих ідей імператора. До кінця його царювання ресурси імперії були вкрай виснажені. Отже, при всіх блискучих успіхах його правління, врешті-решт імперії крах був неминучий.
время после смерти петра i называют эпохой дворцовых переворотов. с 1725 по 1761 г. на престоле побывали вдова петра екатерина i (1725—1727), его внук петр ii (1727—1730), его племянница герцогиня курляндская анна иоанновна (1730—1740) и внук ее сестры младенец иван антонович (1740—1741), его дочь елизавета петровна (1741 —1761). замыкает этот перечень преемник елизаветы петровны, внук шведского короля карла xii по отцовской линии и внук петра i по материнской линии герцог голштинский петр iii.
практически каждый из названных правителей приходил на престол в результате дворцовой интриги или дворцового переворота. петр i умер, не назвав наследника (он должен был это сделать по его собственному 1722г. указу, отдавшему вопрос о престолонаследии на решение правящего монарха). екатерина i стала императрицей по воле гвардии, поддержавшей а. д. меншикова и отвергшей предложения старой родовитой аристократии, группировавшейся вокруг князя д. м. голицына и братьев долгоруковых. после смерти екатерины и восшествия на престол поддержанного меншиковым петра ii настал звездный час долгоруковых. «полудержавный властелин» был арестован, лишен богатств и званий, сослан в березов. созданный им в 1726 г. верховный тайный совет оказался в руках долгоруковых и голицыных. внезапная смерть пятнадцатилетнего петра ii дала верховникам шанс осуществить давнюю мечту: поставить самодержца под контроль аристократии не только фактически (как при петре ii), но и юридически. именно поэтому они остановили свой выбор на герцогине курляндской анне, дочери сводного брата петра i ивана. новый переворот, блестяще осуществленный гвардией, на престол дочь петра i елизавету. последний раз гвардейские полки сказали свое веское слово в 1762 г., когда был свергнут с престола петр iii, официальный наследник елизаветы петровны, и провозглашена императрицей екатериной ii его жена.
в чем же состояла сущность эпохи дворцовых переворотов? обращают внимание на два важных обстоятельства. с одной стороны, это была реакция на бурное правление петра i, его грандиозные преобразования. с другой стороны, послепетровское время сформировало новое дворянство, которое осознало свои значение и возможности, добилось признания своих вольностей и привилегией.
