Що спільного в природно географічних умовах цивілізацій Шумер и Аккад? Чим вони розрізняються?

Як географічне положення
вплинуло на б життя мешканців цих територій?

Политические группировки и их взаимодействиеПонятие «группировка» в политике используется в трех значениях. Во-первых, это взаимодействие двух или более разнородных центров политической деятель­ности, на основе соглашений демонстративно общего характера. Во-вторых, взаимодействие на основе тай­ного сговора, тщательно скрываемого от общественно­сти и не носящего характера формального соглашения или союза. В-третьих, это согласованные или совмест­ные акции на основе временного (или кажущегося) совпадения их интересов. То есть, группировки делят­ся на демонстративные, тайные и временные. Решаю­щим фактором является наличие общих интересов — только на их основе возможна совместная деятель­ность.Без наличия действительно общих интересов, группировки в политике имеют тенденции к распаду. Однако, при определенных условиях (взаимная по­требность участников друг в друге, необходимость сплотиться перед лицом общей опасности) они могут превращаться в относительно устойчивые коалиции и без позитивных общих интересов — скажем, достиже­ния программных целей. Тогда сплачивает ситуация и негативные общие интересы — та же общая опасность, представляющая угрозу для реализации интересов. Классические примеры группировок — это предвы­борные партийно-политические объединения. В них всегда понятен общий интерес как позитивного (пройти, скажем, в парламент), так и негативного свойства (не проиграть, не остаться «за бортом» политической жизни), В жизни каждой страны в любой момент мож­но найти примеры таких группировок, Российские выборы в Государственную Думу 1999 г. показали несколько таких объединений. К «демонстративным» можно отнести Союз правых сил, формально соединивший несколько мелких право-либеральных структур. К «тай­ным» — «Отечество — вся Россия». Создание группи­ровок их успеху на выборах, однако вскоре они либо явно распались (ОВР), либо стали ис­пытывать внутренние конфликты (СПС). Внутри Думы возникли новые группировки (особенно в период раз­дела постов и должностей между фракциями), которые также оказались достаточно временными. Подчеркнем, что в формировании всех перечисленных группировок в качестве консультантов участвовали и психологи, однако степень их прямого влияния в отечественной политике пока не очень существенна. Рекомендации психологов принимаются только в тех случаях, когда они совпадают с мнениями и целями лидеров группи­рующихся сил.Более позитивным примером достаточно долговре­менной политической группировки можно считать НПСР во главе с КПРФ. Этот союз существовал, хотя и не без противоречий, с 1995 по 1999 гг. После пере­рыва наблюдались попытки его восстановления.К сравнительно долговременным, обычно, как раз и относятся оппозиционные, особенно откровенно антиправительственные группировки. Это политиче­ские или военно-политические объединения групп, партий, движений, военных формирований, ставящие целью свержение правительства с силы, либо принуждение его к выполнению определенных требо­ваний. Как правило, такие группировки возникают и действуют в условиях фактической гражданской вой­ны или революции. Они ориентируются в основном на нелегальные, в том числе вооруженные средства борь­бы, включающие террор и психологическую войну в ее наиболее жестких формах.Политически, образование таких группировок может быть составной частью спланированного госу­дарственного переворота или локального военного мятежа, но возможна и стихийная партизанская фор­ма ее зарождения. Социальная база таких группиро­вок, в зависимости от конкретных условий страны, может быть различной, но обычно включает в себя маргинальные слои, люмпенство, а в полиэтническом обществе — соответствующие этнические группы, подвергающиеся дискриминации.Психологически, ключевым мотивом возникнове­ния и существования таких группировок является из­вестный мотив: «Против кого будем дружить?». Чаще всего, такие группировки представляют собой коали­ции совершенно разнородных сил, объединяемых только враждебностью к власти и экстремизмом в выборе средств борьбы. Отсюда их внутренняя неус­тойчивость и склонность к распаду после достижения позитивных целей — овладения властью. Классический пример — группировка большевиков с эсерами ради захвата власти в России в начале века. После достиже­ния цели в октябре 1917 г., группировка вскоре распа­лась — начался дележ власти, правительственных по­стов, влияния на страну. Итогом стало «подавление левоэсеровского мятежа» и установление большевика­ми монополии на власть. Обратим внимание на то, что в то время сами политики, включая лидеров группиро­вавшихся сил, выполняли функции практических поли­тических психологов, что достаточно отчетливо просле­живается по их опубликованным работам того периода

Історія традиційно називає скіфів вершниками. У скіфський період (VIII — II ст. до н. е.) відбувається соціальна диференціація, виникає верства власників, які володіють великою кількістю худоби і протистоять залежним від них хліборобам. У могилі, що розкопана поблизу Майкопа, знайдено предмети, виготовлені із золота, срібла, міді, оздоблені зображеннями звірів і навіть ландшафтом Кавказьких гір, що свідчить про істотне соціальне і майнове розшарування суспільства.

Українська мова зберегла сліди тієї архаїчної спільності: подвійне значення слова “товар” — худоба і крам.

Коли товару багато, постає потреба охороняти його, а також потреба в окремій соціальній верстві — воїнах. Цю роль виконували як члени роду, так і найманці-воїни. Коли в суспільстві створюється така інституція, вона вимагає у свого господаря права на військові походи до сусідів з метою або пограбування, або розширення території. Особливо популярним було друге, оскільки збільшення поголів’я худоби потребувало великих пасовиськ. Отже, ареал впливу скіфів набагато розширюється. Це була могутня “варварська” імперія вершників із центром в Україні і з безмежною територією, про що свідчать скарби Чортомлика, золото Куль-Оби та ін. Могили скіфів знайдено на Обі, Полтавщині, Київщині, Поділлі, Херсонщині та в інших місцях.Скіфи-вершники були справними воїнами, їхні стосунки з сусідами не завжди були дружніми. Могутність скіфської держави підірвали перси. Похід Дарія знесилив скіфство; було знищено Шарпино, Вільське та інші поселення і зимівники. А довершили розгром імперії цар Антей і македонський цар Філіпп, батько славнозвісного Александра Македонського.Для культури скіфського періоду характерна міфотворчість, хоча її ми гаємо і в раніші часи. Так, найвідомішим завдяки Геродоту є такий міф про походження слов’ян: “На березі Бористена від скіфських богів Папая і Апи — доньки Бористена — народився перший скіф Таргітай (або Таргітаон). Таргітай мав трьох синів: Іпоксая, Арпоксая і Колаксая. Папай подарував їм (злетіли з неба) золоті: плуг, ярмо, топірець і чашу. Підійшов до золота старший — воно загорілося, середульший — так само, лише молодший зумів узяти ті речі і тому став за головного царя над скіфами”.

Ця та інші міфологічні конструкції скіфської доби формулюють триєдність (верх, середина, низ), або тріаду: верхній світ, світ людей, нижній світ (потойбічний), або небо, гора, вода, або царі (воїни), жреці, землероби (дивись найвизначнішу пам’ятку скіфської доби — золоту пектораль). Самобутній прояв скіфської культури — звіриний стиль в образотворчому мистецтві. Як стверджують деякі вчені, скіфське мистецтво є сукупністю текстів, закодованих у зображенні. Спроби їх дешифрування Д. Мачинським, С. Безсоновою, Б.Мозолевським та іншими дають підстави на правомірність такого гіпотетичного припущення. Дехто стверджує, що це релігійне мистецтво, хоча така версія викликає сумнів. Напевно можна говорити лише про міфологічний зміст творів скіфської культури.