Єврейський історик Йосиф Флавій розглядає релігійне лідерство як невід’ємну
складову єврейського суспільства. У праці «Іудейські старожитності» автор виділяє пророкування, первосвященство і священство як формат релігійного авторитету, що визначається на ранньому етапі розвитку єврейської спільності. Йосиф Флавій підкреслює
виняткову роль пророків у історії єврейства, які змінювали хід її подій, впливали на
оформлення і функціонування інституту політичної влади.
