Ең жоғарғы билеуші титулы

просто

Військові ніколи не хотіли розповідати, як їм погано та який жах вони бачать кожен день, тому, хоч и лист написаний під час жорстокої війни, там мають бути нотки хвилювання за родину, нотки любові та бажання, щоб все було гаразд, навіть якщо це не так :

Люба, пишу тобі цей лист, щоб дізнатися, як ти та як наші дітки.. Я завжди вас згадую та бажаю вам міцного здоров'я, знайти, що поїсти та бути в теплі. Ви - мене мотивуєте робити цей світ кращим.
Я вас люблю.
Щиро ваш батько та коханий

Дружини ж теж не хотіли засмучувати близьких, які на війні. Та завжди чекають від них звістки.

Любий, в нас все гаразд. Є що їсти, є що пити і зараз тепло, особливо на душі.
Я та діти за тобою сумуємо та сподіваємося, що в тебе теж все добре. Та ми тобі дуже вдячні, що ти в нас є.
Твоя дружина та дітки.
Ми тебе любимо

Аж грустненько :(((

Лютер и Кальвин признавали известную ценность земной жизни и практической деятельности, полезность некоторого светского знания. Невозможно отрицать индивидуалистическую тенденцию: признания права собственного решения, а значит – разума и воли человека (кальвинистская идея божественного избранничества и обязанности каждого проявить максимум энергии в своем "призвании").

На этом сходство заканчивается, и начинаются противоположности: христианство стремилось ограничить человеческую любознательность, тогда как гуманизм всячески стремился ее развить. Гуманисты были убеждены во всемогуществе человеческого разума, напротив, реформаторы вдохновлялись идеей всемогущества веры. "Пусть никто не думает, - писал Лютер, - что он может постичь веру разумом… . То, что говорит Христос, - истина, независимо от того, могу ли я или какой либо иной человек понять это".

Что-то наподобие этого