Западно-тю́ркский кагана́т — раннесредневековое государство (603—704), расположенное от Чёрного моря и Дона до восточных отрогов Тянь-Шаня и северо-восточной Индии. Западные владения каганата доходили до степей юго-восточной Европы[1]. Ядром государства был район Джунгарии, населённый племенами дулу, и Западный Тянь-Шань с племенами нушиби. Управлялся каганами из династии Ашина. От него отделился Хазарский каганат.
В 658 году многие земли Западно-Тюркского каганата были захвачены китайской империей Тан. С этого момента единый каганат перестал существовать.
В 704 году власть на части территории каганата захватили тюргеши.
Патриції
Объяснение:
Патриції (лат. patricii, від pater — батько) — найдавніша римська знать. На думку сучасних істориків і за свідченням римських авторів, це були представники сенатських сімей царської епохи. Саме слово «патрицій» античні історики виводили від офіційного найменування сенаторів (лат. patres). На думку деяких істориків, патриції — споконвічні римські громадяни, що протиставляються негромадянам — плебеям. У царський період сенат складався тільки з патриціїв. Після допуску в сенат плебеїв у перший рік Республіки старовинні сенатори-патриції утворили замкнений стан. Лише в 445 р. до н. є. згідно із законом Канулея були дозволені шлюби між патриціями і плебеями й діти від таких шлюбів зараховувалися до батьківського стану. На початку Республіки тільки патриції обиралися магістратами, жерцями і членами жрецьких колегій. Під тиском плебеїв до кінця Г/ ст. до н.(е. політичні привілеї патриціїв були відмінені.
