Московське царство обмежувало права гетьмана та генеральної старшини.
Після поділу цієї території на губернії у 1708 р., Лівобережжя й більша частина Слобожанщини ввійшли до складу Київської губернії, де були підпорядковані київському губернаторові. Там, як і раніше, існував автономний гетьманський устрій. Але царський уряд постійно здійснював пильний нагляд і контроль за діяльністю гетьмансько-старшинської адміністрації, обмежував автономію і посилював гноблення українського народу.
Іван Скоропадський після обрання його гетьманом Лівобережжя звернувся до Петра І з проханням підтвердити традиційні права і вільності Гетьманщини. Цар відмовився, посилаючись на воєнні обставини.
Объяснение:
Добиваясь консулата, в 60 до н. э. Юлий Цезарь вступил в союз с римскими полководцами Гнеем Помпеем и Крассом (1-й триумвират). Консул в 59 до н. э., затем наместник Галлии; в 58-51 до н. э. подчинил Риму всю заальпийскую Галлию. В 49 до н. э., опираясь на армию, начал борьбу за единовластие. Разгромив Помпея и его сторонников в 49-45 до н. э. (Красс умер в 53 до н. э.), оказался во главе государства. Сосредоточив в своих руках ряд важнейших республиканских должностей (диктатора, консула и т. п.), Гай Юлий Цезарь стал фактически монархом.
ВОТ ЭТО ВРЕМЯ. в котором он мог сказать такие слова:что он разбил полководца без войска, а теперь отправляется, чтобы разбить войско без полководца
