Абсолютна монархія - це форма правління, при якій монарх має всю повноту влади: законодавчої, виконавчої, судової, духовної та ін.
* Абсолютна монархія формується в результаті боротьби монарха з могутніми феодалами-васалами, в результаті позбавлення влади цих васалів і концентрації її в руках монарха, при розкладанні феодального ладу і формування централізованої держави;
* Абсолютна монархія співіснує і змагається з станово-представницькою монархією - більш обмеженою формою монархії, при якій влада короля сильна, але обмежена парламентом;
* Як правило, абсолютна монархія торжествує над станово-представницької в результаті того, що парламенти мають намір все рідше і рідше, поки їх роль не сходить нанівець;
* Для абсолютної монархії характерні такі діячі, як сірі кардинали, фаворити, придворні кліки, коротше - тимчасові виконавці. Правитель не завжди в змозі самостійно вирішувати всі справи в державі, і частину своїх обов'язків він тимчасово і неформально перекладає на людей, яким довіряє - тимчасових правителів. Ті, не маючи ніяких офіційних обов'язків і відповідальності, використовують дісталася їм владу для особистого збагачення і звеличення.
На початкових етапах революції, коли в США взяло гору переконання в тім, що вони будуть існувати як об'єднання 13 суверенних політичних суспільств, демократи приділили першорядну увагу конституціям штатів
У період війни за незалежність у гострій боротьбі між супротивниками і прихильниками прав штатів перемога виявилася на стороні децентралістів: договірна угода між 13 провінціями, відоме за назвою "Статті конфедерації" 1781 року закріплювало суверенітет штатів у всіх важливих сферах економічного, соціального і політичного життя.
Відношення ідеологів демократичних сил до центральної політичної влади в США неоднозначно. Пейн, Франклін, Раш, Джефферсон - прихильники сильної централізованої держави. Р. Г. Чи і Дж. Мейсон – анти-федералісти.
Після війни за незалежність Джефферсон виявляється серед прихильників "широкого" тлумачення "Статей конфедерації", що означає пошуки "в яких мається на увазі право" континентального конгресу.
Що стосується центральної влади, то була вироблена загальна американська конституція "Статті конфедерації", що набрала сили в 1781 році, після того, як була ратифікована всіма штатами. Якщо говорити про загальну оцінку "Статей конфедерації", то вони не містять правових гарантій, не надають центральної влади, тобто конгресу скільки-небудь серйозних повноважень для проведення реформ, не дають важелів для діючого керування країною.
В умовах воєнного часу життєво необхідними були мобілізація матеріальних і людських ресурсів для успішної боротьби з ворожою армією. Для центральної влади - конгресу, на частку якого випало рішення цього питання, він виявився занадто складним. Засоби і методи, до яких конгрес прийшов у своїй економічній і фінансовій політиці, були в багатьох відносинах показовими для стану і характеру державної влади США періоду війни за незалежність. На самому початку війни ринкова кон'юнктура в колишніх англійських колоніях склалася сприятливо, і аж до осені 1776 року продовжувався економічний підйом у результаті збільшення попиту на цілий ряд товарів, у яких бідувала армія. Однак згодом положення стало мінятися. Зима 1776-78 р. принесла серйозних труднощів, послуживши поворотним пунктом в економічному становищі американської республіки.
