1-й крок - визначте, ким був автор документа; узагальніть, про що йдеться в поданому уривку; з'ясуйте, коли відбулися описані події. 2-й крок - визначте, як автор розповіді ставиться до подій або історичних діячів, що їх описано; поміркуйте, навіщо він свідчить про події; з'ясуйте значення подій та явищ, про які йдеться у джерелі.

3-й крок - поясніть, у чому є цінність джерела особисто для вас; стисло висловіть своє ставлення до описаних подій і діячів.

ДОКУМЕНТ 1

Зі щоденникових записів Леся Танюка: «Якось одного чудового дня сиділи ми у великій залі інституту, осіб п'ятдесят-шістдесят, аж раптом відчиняються двері й заходить великий гурт екстравагантних молодих людей: художники! Привела їх Алла Горська. Висока, коси хвилями, білий светр, сині брюки спортивного крою. Дуже голосна, життєрадісна - умить усе переінакшила, і за кілька хвилин ми вже говорили про необхідність розвивати мистецтво української театральної афіші, про повернення до джерел і традицій, про необхідність рівнятися на самих себе, на Бойчука і Курбаса, бути гідними наших поетів (всі ті, хто розстріляний), які вже тоді звучали. Власне, з цього приходу і почався справжній Клуб творчої молоді. Художники-нонконформісти принесли із собою дух активного бунту, заперечення старих догматів і форм. А було їх у малярській секції, яку очолила Алла, досить багато, понад двісті чоловік! У клубі вирували пристрасті, - вечори, дискусії, поїздки Україною з метою вивчення і збереження пам'яток архітектури, театральні вистави, розробки десятків проектів...

Потім почалася навала “кіношників”, протоптали стежки до Клубу молоді поети, прозаїки, журналісти, історики, актори київських театрів, комсомольські та партійні працівники. І саме завдяки численній перевазі загону художників набула практичного сенсу основна ідея Клубу творчої молоді - об'єднати молоді творчі сили Києва, вирвати з-під влади. З березня - квітня 1960 р. Клуб заявив себе по всіх усюдах... Алла була душею Клубу, його мотором та організатором».

Хоча самураї після 1868 р перестали бути провідним станом Японії, дух самурайства не зник. Позбавлені колишніх прав і привілеїв нащадки вчорашніх самураїв культивували свої військові доблесті і виховували у відповідному дусі солдатів регулярної армії. Різниця була лише в тому, що якщо раніше дух і діяльність самураїв реалізовувалися всередині країни, в міжусобних війнах і феодальних сутичках, то тепер войовничість самураїв виявилася спрямованої на зовнішній світ, на сусідні з Японією країни і народи. Будівництво сильної армії і особливо флоту стало завданням номер один з перших же кроків нової японської адміністрації.

Responsible disclosure program

Установи приложение

Этот сайт использует cookies Политика Cookies . Вы можете указать условия хранения и доступ к cookies в своем браузере. Русско-японская война (январь 1904 г. - август 1905 г.) была проиграна Российской империей по многим причинам. Немалые военные силы традиционно располагались на западных границах российского государства, в ожидании угрозы со стороны Германии и Австро-Венгрии. Несмотря на форсированное строительство железных дорог, переброска на Дальневосточный фронт крупных армейских соединений по железной дороге занимало достаточно длительное время. Япония буквально за десять лет до начала войны с Российской империей нанесла сокрушительное поражение Китаю, и активные действия русских в Манчжурии вызывало неприкрытое раздражение японцев. Внезапным нападением японского флота на русскую военно-морскую эскадру в Порт-Артуре были выведены из строя лучшие корабли. В августе 1904 года началась длительная блокада и осада города, которая продлилась вплоть до января 1905 года и завершилась его сдачей. Война с японцами завершилась поражением России и заключением Портсмутского мира в сентябре 1905 года. Среди главных причин неудач русской армии было значительное отставание в военно-технологическом плане от противника, отдаленность Дальневосточного края от остальной России, а также бездарнейшая тактика русского военного командования, во глава с адмиралом Евгением Алексеевым. Кроме больших потерь в живой силе и технике, территориальных уступков, в Российской империи существовало огромное недовольство народа результатами войны, и нарастали революционные настроения, которые вылились в Первую Русскую революцию (1905-1907 гг.).