нижній течії Рейну, в Примор'я, іменувалися салічними (від кельтського sal - море), а що живуть по середньому перебігу Рейну іменувалися рипуарськими (від латинського ripa - беріг). Солічеські франки в середині IV століття були розбиті римлянами, але залишені в Токсандрії на правах федератів.
У багатющій провінції Риму Галії (завойованою римлянами в III столітті до наший ери) п'яте сторіччя нашої ери було часом політичних і соціально-економічних змін і перетворень. Криза, що охопила всю Римську імперію посилився могутніми виступами рабів, селян, міської бідноти з одночасними вторгненнями
Пуні́чні ві́йни — три війни (Перша Пунічна війна 264–241 рр. до н. е., Друга Пунічна війна 218–201 рр. до н. е., Третя Пунічна війна 149–146 рр. до н. е.) між Римом і Карфагеном за панування над Західним Середземномор'ям. Закінчилися повною перемогою Риму і знищенням Карфагенської держави. Тривали 118 років, з примиренням.
До середини 260-х до н. е. Римська республіка остаточно підпорядкувала собі Апеннінський півострів. Подальша експансія Риму зробила неминучим його зіткнення з Карфагеном — могутньою державою в Північно-західній Африці (Лівія), яка утримувала велику частину Сицилії і основні морські зв'язки в Західному Середземномор'ї.
Объяснение:
