Белая книга 1922 года предлагает английский вариант решения арабо-еврейского конфликта: А) Каковы характерные особенности этого решения?
Б) Как отражены внем требования арабов?
В) Как отражены внем требования евреев?

История религий («история» — др.-греч. ἱστορία — расспрос, исследование; «религия» — лат. religio, от предл. re, и ligare — связывать.) — этот термин используется для обозначения как «протекающих во времени процессов развития и изменения религий и для названия отрасли знания, изучающей эти процессы»[1]. Цель этой отрасли знаний — проводить анализ вопросов происхождения, развития и деятельности различных религий, а также прослеживать их место в общечеловеческой истории. Помимо этого, предметом изучения истории религий являются формы верований и культа, сбор и сохранение информации о существовавших и современных религиях. Исследования проводятся в русле всеобщей истории религии, истории данной религии или конфессии, страноведческой истории религий и конфессий; специальные области образуют археологическое и этнографическое изучение религии.

Объяснение:

Не пишите ненужное!

всем

§ 1. Якщо людина почне, клянучись, звинувачувати іншу людину у вбивстві, а цього не доведе, то її треба вбити.

§ 2. Якщо людина звинуватить іншу людину в чаклунстві, але не доведе цього, то звинувачений має піти до Річки і кинутись у воду. Якщо Річка поглине його, то звинувачувач може забрати його дім; коли ж Річка цю людину очистить і вона залишиться неушкодженою, то того, хто звинувачував її у чаклунстві, треба вбити; той, хто скакав у Річку, одержує дім того, хто його звинувачував.

§ 3. Якщо людина виступить у судовій справі свідком звинувачення, але не доведе його, і якщо ця судова справа стосувалася життя, то цю людину треба вбити.

§ 4. Якщо ж вона виступила свідком у судовій справі стосовно хліба або срібла, то вона повинна зазнати кари, що застосовується у такій судовій справі.

§ 5. Якщо суддя буде розглядати судову справу, прийме рішення, виготовить документи з печаткою, а потім своє рішення змінить, то цього суддю треба викрити у зміні рішення, і він повинен сплатити суму позову у цій судовій справі у 12-кратному розмірі, а також має бути на зібранні піднятий із свого судового місця і не повинен повертатися і засідати із суддями у суді.

§ 6. Якщо людина вкраде надбання бога або палацу, то цю людину треба вбити; а також того, хто прийме із її рук вкрадене, треба вбити.

§ 7. Якщо людина купить з руки сина людини або із руки раба людини без свідків і договору або візьме на зберігання срібло, або золото, або раба, або рабиню, або вола, або вівцю, або віслюка, або що-небудь інше, то ця людина — злодій, її треба вбити.

§ 8. Якщо людина вкраде або вола, або вівцю, або віслюка, або свиню, або човна, то, коли це боже або палацове, вона може віддати його у 30-кратному розмірі, а якщо воно належить мушкенуму, — вона може відшкодувати у 10-кратному розмірі; якщо ж злодію нічим віддати, то його треба вбити.