Замок є одним із символів Середньовіччя. Зазвичай він був великим приватним будинком феодала - короля, графа, рицаря. Замки будували з метою захисту власних володінь, кордонів, портів, річкових переправ, контролю за суходільними або водними торговельними шляхами. Феодал обирав для свого помешкання важкодоступні місця: річкові острови, схили гір, високі береги річок. Дозвіл на будівництво замку та будь-яких додаткових укріплень надавав король або сеньйор, який у будь-який час міг змінити своє рішення і відібрати землю. Перші замки в Європі з’явилися ще до середини X ст. і були своєрідними опорними пунктами для захисту навколишніх сіл від нападів ворогів. Зазвичай вони будувалися нашвидкуруч. Заздалегідь підготувавши деревину, цвяхи й інші необхідні матеріали, замок зводили упродовж тижня. Зрозуміло, що згодом на будівництво замків з каменю витрачалося значно більше часу, зусиль і коштів. Перші замки мали дерев’яну будівлю для розміщення військ та обносилися ровом і гострокіллям. Коли ворог долав укріплення, оборонцям замку доводилося битися не нажиття, а на смерть. Тому згодом власники вирішили зводити додаткові захисні споруди. У X ст. основною замковою оборонною спорудою була прямокутна дерев’яна, а потім кам’яна вежа, яку називали донжон. Вежу будували на природному або спеціально насипаному для цього пагорбі. Донжон поділявся на кілька поверхів, сполучених драбинами, які прибирали під час небезпеки. Житло феодала зазвичай розташовувалося на третьому поверсі. Слуги мешкали вище. У підземеллях утримували полонених та злочинців. У дворі замку були криниця, храм, житла ремісників. Кожен власник волів мати в обійсті доброго коваля, який був одночасно і майстром, і механіком. Він не лише виготовляв знаряддя праці й підковував коней, а й дбав про виготовлення зброї та обладунків для свого господаря і його рицарів. Так само важливими для життя замку були оперювач і тесляр. Обов’язком оперювача було виготовлення оперення й дерев’яної частини стріл, які до появи вогнепальної зброї активно використовували захисники замку. Тесляр займався ремонтом дерев’яних укріплень. Він також виготовляв меблі, хатнє начиння на вимогу господаря або для задоволення потреб жителів замку.
Объяснение:
Ярослав был сыном князя Владимира Святого. Существует множество версий относительно старшинства Ярослава среди своих многочисленных братьев, что дает основание увидеть именно в личности Ярослава князя своего времени, человека, который сумел преодолеть все трудности и установить законный порядок наследования, определивший развитие России на следующие два столетия. Первоначально Ярослав получил от отца в удел Ростов, но правил он не самостоятельно, а под опекой воеводы Буды (или Будая). После смерти брата Вышеслава Ярослав в 1011 г. получил его удел — Новгородскую землю, которая по статусу стояла второй после Киевских земель. Традиционно новгородские князья жили не в самом Новгороде, а недалеко от него — в Городище, но Ярослав стал первым князем, который создал свой двор (Ярославово дворище) в самом городе. Новгородский князь должен был ежегодно отправлять в Киев дань в размере 2000 гривен, но в 1014 г. Ярослав неожиданно отказался посылать дань отцу и нанял на эту сумму дружину из варягов для похода на Киев. Однако варяги в Новгороде спровоцировали его жителей и были перебиты, а Ярослав фактически остался без военной силы. В этом же году скончался и великий князь Киевский Владимир. После его смерти было не ясно, кто из сыновей должен стать следующим князем в Киеве. Любимый сын Владимира Борис был готов уступить это право старшему брату Святополку, который воспользовался миролюбием брата, убив его и самого младшего из владимировичей — Глеба. Князя Ярослава предупредила о злодеяниях Святополка сестра Предслава. Ярослав собрал новое войско из варягов и новгородцев и выступил против Святополка, захватив в 1016 г. Киев. Отметим, что перед походом, в котором участвовало множество новгородцев, Ярослав собрал первый писаный свод законов — Правду Ярослава, ставшую впоследствии основой становления национального права России. В 1018 г. польский король Болеслав, союзник Святополка, разбил Ярослава на р. Буг и занял Киев. Киевляне не приняли власть Болеслава, требуя оставить князем Святополка. Это разрушило союзнические отношения Болеслава и Святополка, который, оставшись без польской в 1019 г. был разбит на р. Альте, а в Киеве утвердился Ярослав. Ярослав, став киевским князем, не забывал о поддержке, которую ему оказали новгородцы. В 1030 г. он разбил племя чуди и заложил город-крепость Юрьев в Прибалтике. За годы своего правления Ярослав остановил набеги печенегов на Русь, разбив их в 1038 г. у стен Киева, в честь чего был заложен Собор Святой Софии. Стремясь к укреплению международных связей, Ярослав использовал династические браки, в частности, выдал свою дочь княжну Анну Ярославну замуж за французского короля Генриха I. Скончался князь Ярослав в 1054 г., оставив своим детям завещание, в котором определил очередной (лествичный) порядок правления. Некоторые историки полагают, что именно этот порядок стал одной из причин раздробленности на Руси.
