Зародження ранньго християнства та його поширення .
Апостольський вік та юдеохристиянство.
Організаційне становлення Церкви та поширення християнства.
Християнська Церква в Римській імперії та гоніння на перших християн.
Поширення віри Христової та християнізація античної цивілізації.
Розвиток християнської духовості. Монастицизм.
Боротьба за ортодоксальність християнства. Період Отців Церкви.
Криза античного світу. Поділ християнства на східне та західне.
XI-XIII (західне середньовічне християнство):

Зображення Христа в катакомбах Святого Марселія і Петра, Рим, 4 століття
Середньовічні реформаційні рухи
Християнство в Західній Європі за часів Каролінгів.
Експансія європейського християнства. Хрестові походи.
Апогей середньовічної культури. Схоластика.
Православний Схід після остаточного поділу християнства
XIV — XV століття (епоха бароко й доба просвітництва):
Період криз і реформ у європейському християнстві
Протестантська реформа в Західній Європі.
Католицька реформа в Західній Європі.
Християнство епохи Бароко.
Доба Просвітництва.
XVI-XVIII століття (новітня епоха):
Криза християнського Сходу.
Світова експансія християнства.
Новочасні визвольні рухи в Європі та ставлення до них Римської Церкви.
Емансипація новочасного світу та його звільнення з-під впливів Церкви. Зростання римської централізації.
Криза модернізму.
Східні Церкви: криза та спроби реформ.
Апогей європейської експансії.

Перший Нікейський Собор 325 року, на якому було остаточно закріплено союз церкви з імператорською владою. У центрі багатофігурної композиції на троні в червоній мантії — імператор Костянтин І Великий, навколо нього зображені церковні ієрархи різних частин Римської імперії. На Нікейському соборі були засуджені виступи проти основного догмата християнства — Трійці, у результаті чого розгорнулась боротьба з єретиками, та було складено символ віри — у якому дано визначення
Абай Кунанбайулы родился в Чингизских междугорьях Чингизской волости[3], Семипалатинского уезда Западно-Сибирского генерал-губернаторства (с 1845 года Семипалатинская область) (по нынешнему административному делению в Абайском районе Восточно-Казахстанской области) в семье крупного бая Кунанбая Оскенбаева (Ускенбаева) рода Тобыкты из казахского племени Аргын. Семья Абая принадлежала к местной знати; дед (Оскенбай) и прадед (Иргизбай) главенствовали в своём роду в качестве правителей и биев.
Начатое в детстве домашнее обучение у муллы было продолжено в медресе у муллы Ахмет-Ризы в Семипалатинске, где преподавали арабский, персидский и другие восточные языки. Одновременно посещал русскую школу. К концу пятилетней учёбы начинает писать стихи, сначала приписывая их авторство своему другу Кокпаю Джантасову. С 13 лет отец Кунанбай начинает приучать Абая к деятельности главы рода. В возрасте 28 лет Абай отходит от неё, целиком занявшись самообразованием, но только к 40 годам создаёт свои первые взрослые стихотворения. Значительным событием для Абая явилось его общение с политическими ссыльными Е. П. Михаэлисом, Н. Долгополовым, С. Гроссом.
На формирование мировоззрения Абая оказали влияние поэты и учёные Востока, придерживавшиеся гуманистических идей (Фирдоуси, Алишер Навои, Низами, Физули, Ибн Сина и другие), а также произведения русских классиков, а через них и европейская литература вообще. Он переводил Крылова, Лермонтова, Пушкина, Гёте и Байрона. По утверждениям советских литературоведов, Абай высмеивал некоторые обычаи родового аула, выступал «против рабского положения женщины» и, как повторено в его парадных советских биографиях, «против социального зла и невежества». Советские литературоведческие источники, повторяя эту фразу, иногда ссылаются в её подтверждение на стихотворения «Наконец, волостным я стал…» (1889), «Управитель начальству рад…» (1889) и «Кулембаю» (1888). Абай Кунанбаев был новатором казахской поэзии; новаторский характер носят стихи, посвящённые временам года: «Весна» (1890), «Лето» (1886), «Осень» (1889), «Зима» (1888), стихи о назначении поэзии (учить хорошему и осуждать плохое). Сюжеты поэм «Масгуд» (1887) и «Сказание об Азиме» основаны на мотивах восточной классической литературы. В поэме «Искандер» противопоставлены разум в лице Аристотеля и алчность завоевателя в лице Александра Македонского.
Ввёл в казахское стихосложение новые размеры, рифмы и стихотворные формы: восьмистишия и шестистишия.
Абаем создано около 170 стихотворений и 56 переводов, написаны поэмы, «Слова назидания» («Қара сөздер»).
Абай был также композитором. Он создал около двух десятков мелодий, которые популярны в наши дни. Некоторые свои стихи Абай Кунанбаев переложил на музыку, а песня на его стихи «Көзімнің қарасы»[4] («Ты зрачок глаз моих», перевод Марии Петровых) стала народной:
Объяснение:
