ответ: Когда было сотворено вверху голубое небо; а внизу бурая земля, между ними обоими были сотворены сыны человеческие. Над сынами человеческими воссели на царство мы, предки Бумын-каган и Истемы-каган. Сев на царство, они охраняли государство и устанавливали законы тюркского народа. Так повествует о начале новой эпохи в Великой степи, эпохи господства тюркских племен, их государств и языков, самый большой письменный памятник тюрков тех времен — руническая надпись в честь Кюдь-тегина, прославленного воина из каганского рода. Отметим, что здесь время сотворения мира совмещено со временем появления людей, сотворение «сынов человеческих» предельно близко ко времени царствования первых тюркских каганов, покоривших «народы четырех углов света». Почти через двести лет после возникновения Тюркского государства (эля) для автора надписи история совместилась с легендой. А что же стояло в реальной действительности за патетикой первого тюркского летописца? В первом тысячелетии н. э. началось постепенное изменение этнической сферы в евразийских степях. Преобладание здесь все более переходило к тюркоязычным племенам. Ускорение процессов социального развития и территориально-политической консолидации привело во второй половине 1 тыс к созданию тюркоязычными племенами нескольких крупных государственных образований (каганатов). Территориально они охватывали Южную Сибирь, Центральную и Среднюю Азию, Нижнее Поволжье и Северный Кавказ.
Объяснение:Незнаю
Загарбницькі походи османів проводилися під ідеологічними гаслами війни за віру мусульман із «невірними» і відзначалися жорстокістю, пограбуванням захоплених територій, взяттям у полон мирних жителів, спустошенням.
Турецька знать, отримуючи від османського правителя підкорені території в ленне володіння, повністю підтримувала загарбницьку політику свого володаря. Взагалі військово-ленна система — це система феодальних відносин і навіть державного устрою, що склалася ще в X ст. у країнах Близького Сходу та Середньої Азії. Спочатку лен розглядався як умовне тимчасове «утримання» на час зайняття певної посади чи довічне володіння за певні заслуги. З часом посади почали переходити у спадок, тому і лен вважався спадковим. Визначальним було й те, що до ленників-землевласників від центральної влади переходило право на збір податків з населення своїх ленів — право податкового імунітету. Перехід земельних наділів (ленів) у спадкове утримання був важливою віхою в розвитку феодальних відносин у цих країнах. В Османській імперії лени існували у вигляді зеаметів та тимарів.
Зеамет — великий феодальний наділ з річним прибутком від 20 тис. до 100 тис. акче (срібна монета, яка в XVI ст. прирівнювалась до 6 — 7 копійок). Селяни, які жили на зеаметах, перебували в кріпосній залежності від свого феодала-зеїма, виконували різні повинності та сплачували податки, що сягали 2/3 врожаю. Сам же власник зеамету мав з'являтися на війну за наказом султана в ополчення санджак-бея (начальника округу) з певною кількістю вершників залежно від прибутків з лена (на 3 — 5 тис. акче прибутків поставлявся один вершник).
Тимар за розмірами поступався зеамету, а річний прибуток з нього становив від 3 тис. до 20 тис. акче. Система феодальних відносин між власником тимара (тимаріотом) була подібною до системи в зеаметі, лише кількість вершників, що їх мав поставляти тимаріот, була дещо меншою.
