Вихідні ідеї східної та західної патристики. Спираючись на знання відмінностей у соціальному становищі східної та західної Церков на початку середньовічної епохи спробуйте самостійно окреслити впливи таких відмінностей на спрямування духовних пошуків на Сході (у Візантії) та на Заході (в Римські державі). Використайте при цьому наведені нижче положення.
“На Сході, де світська влада є порівняно сильною, суміш світської та духовної влади приводить до домінування світської влади, яка узурпує функції Церкви. Зовсім інше відбувається на Заході. Тут на протязі IV – V століть ми бачимо поступове приниження світської влади, а, з іншого боку, - швидке зростання незалежності епіскопату. Швидко розвиваючись, духовна влада тут панує над світською владою” (Євгеній Трубецькой).
”Відмінна риса візантійської культури – це глибока релігійність, навіть із аскетичним забарвленням… Візантійці створили богослов’я, яке характеризується консерватизмом та традиціоналізмом. Римляни були недолугими в галузі розумового споглядання і цінували лише його практичне застосування. Вони брали гору у галузі виявлення адміністративного, організаційного таланту. Завдяки тому вони у все вносили порядок, систему” (Михайло Поснов).
В контексті наведених цитувань спробуйте прокоментувати положення представника східної (Василій Великий) та західної (Августин Аврелій) патристики.
“Створення неба і землі сталося не само собою, а має причину у Бозі. Якщо як слід роздивишся камінь, то і він послужить деяким проясненням сили того, хто його створив. І те ж саме знайдеш, якщо будеш вглядатися у мурашку або й комаху, або ж бджолу. Часто в найменших речах проглядається мудрість Наставителя” (Василій Великий).
“Намагайся дізнатись, що таке найвища згода: не виходь за межі себе, а зосередься в собі самому, бо ж істина живе у внутрішній людині. Знайдеш свою природу мінливою, стань вищим за себе. Але, стаючи вищим за себе самого, пам’ятай, що мисляча душа вища і за тебе. Тому прагни туди, звідки
спалахує саме світло розуму” (Августин Аврелій).