Відповідь:
Одними з перших на українські землі рушили литовські князі. Литовські племена, що займали лісисті місцевості в басейні Вісли, Німана й Двіни, до середини XIII ст. не мали власної державної організації. Процес об'єднання литовських племен був обумовлений, з одного боку, розкладом родового ладу, з іншого – напруженою боротьбою з сусідами та загрозою повного знищення з боку німецьких лицарів. Засновником Великого князівства Литовського був Міндовг (1230–1236 pp.), який у середині XIII ст. об'єднав під своєю владою Аукштайтію, Жемайтію, частину Ятвягії та оволодів частиною західноруських (білоруських) земель. На початку 1260-х pp. Міндовг зробив спробу захопити також Чернігово-Сіверщину.
Пояснення:
Объяснение:
Если говорить о запорожцах, то тут есть, что сказать. Основой войска была пехота. Достаточно часто основу составляли беглые крестьяне. Но они являлись копейщиками. Многое было скопировано и доработано из Древности. Защитных доспехов они не имели. Копья выполнялись из ближайшего дерева и дополнялись стальным наконечником. Кроме этого у них были топоры, дубинки и разного рода примитивные орудия. Совершенно другой вид являли собой именно запорожцы. Из вооружения они имели саблю, нож, верёвку, одну или две единицы огнестрельного оружия. Использовались различные лёгкая и тяжёлая броня для защиты воина. Некоторые имели коня. Но силой войска была именно пехота. Знаменитые 3 залпа, при которых первый ряд вёл огонь, второй ряд передавал оружие третьему, а третий заряжал, польская знать очень долго помнила. В походе кош, при остановке окружал себя возами и образовывал передвижную крепость. Козаки имели пушки. Но защита не была силой козаков. Тактика внезапности и ночных атак, знание местности приводили в ужас врага.
