1) Турецкое завоевание Византии и других балканских стран. Натиск Османов в сторону территории Малой Азии.
2) Сепаратизм на окраинах Империи (на Балканах, Ближнем Востоке.)
3) Увеличение влияния торговых республик Венеции и Генуи. Вытеснение ими Византии со средиземных торговых путей.
4) Увеличение числа иноземных торговцев, которые вывозили деньги из страны и оказывали сильнейшее влияние на экономическую политику Византии.
5) Огромный чиновничий аппарат и бюрократия, казнокрадство по всей вертикали власти: от самых низов до самого императора.
6) Нестабильная императорская власть. Императора могли запросто сместить или даже убить.
Транше́йна війна́, або Позиці́йна війна́ — війна, в якій збройна боротьба ведеться переважно на суцільних, відносно стабільних фронтах з глибокоешелонованою обороною. Як правило, характеризується високою щільністю військ і розвиненим інженерним забезпеченням позицій.Під час ведення позиційної війни військово-політична і стратегічна обстановка залишаються стабільними впродовж тривалого часу. Військові дії з обох сторін послідовні і малорезультативні, наступальні операції неефективні, і навіть при сприятливому завершенні призводять до обмежених результатів. Стратегічною метою позиційної війни стає демографічне і економічне виснаження супротивника.
Перехід до позиційної війни пояснюється нездатністю (при існуючому балансі сил і рівні розвитку зброї та військової техніки) обох сторін здійснювати прориви оборони суперника або розвивати тактичні прориви в оперативні.
Характерним прикладом позиційної війни можуть служити бойові дії в Першу світову війну на західному фронті з кінця 1914 року і на східному фронті з кінця 1915 року
