Розробки уроків Розробки уроків
Підручники
Відео
Атласи
Реферати
Книги
Історія України опорні конспекти 7 клас
Внутрішня політика Володимира Мономаха
1. Зменшив лихварські відсотки, обмежив свавілля лихварів.
2. Обмежив права багатих над селянами.
3. Дбав про покращення становища міських та сільських низів.
4. Сприяв зміцненню політичної єдності держави.
5. Зміцнив позиції Київської держави, дипломатичними методами і військовою силою домігся визнання своєї влади практично всіма князями.
6. Продовжив удосконалення управління державою.
7. Розробив “Статут”, або доповнення до юридичного кодексу конів “Руська правда”.
8. Відродження переживала столиця держави — місто Київ, де було споруджено міст через Дніпро, нові храми, чимало інших будівель.
9. Централізація держави сприяла соціально-економічному розвитку: розвивалося сільське господарство й ремісниче виробництво, пожвавилася торгівля, виникали нові й розбудовувалися старі міста.
10. Йому вдалося на деякий час відновити в повному обсязі державу Володимира Великого і Ярослава Мудрого.
Объяснение:У 983 р. князь Володимир здійснив похід на ятвягів (племена наближені до литовців), які жили у межиріччі середньої течії р. Німан та верхів'ями р. Нарев. Кампанія була вдалою і зазначена територія була зарахована до складу Києворуської держави.
У літописі 985-й рік описаний як рік переможного походу князя Володимира на Волзьку Булгарію. Результатом походу було укладення мирного договору, умови якого нам ближче не відомі, однак слова Добрині, сказані князю Володимиру, дають підстави сумніватися у великій успішності цієї кампанії. Добриня заявив: "Оглядав я колодників (полонених), і всі вони є в чоботях. Сим данини нам не платити, підемо оба шукати тих, що в постолах". Отже, данини на волзьких булгар накласти не вдалося, а отже не можемо говорити про підконтрольність цієї території Києву. Водночас укладений мир був підкріплений одруженням князя з булгарською княжною, яка стала матір'ю майбутніх князів Бориса і Гліба. У тісних і добросусідських стосунках із Києвом була зацікавлена і сама Волзька Булгарія, котра багатіла на транзитній торгівлі між Заходом і Сходом, а тому потребувала спокою і миру. Але безхмарності досягти не вдалося. Відомі ще два походи руських військ на Волзьку Булгарію у 994 і 997 рр. Під 1006 р. є згадка про нову русько - булгарську угоду, в якій1 особливе місце належало правам та привілеям руських купців.
Після походу 985 р. на булгар руські війська спустилися вниз по Волзі, до кінця розорюючи існуючі ще там хозарські поселення, але укріпитися в пониззі Волги князь Володимир не зміг через присутність там військ Харезмшаха.
Россия, 17 век. Мировоззрение, обычаи и нравы, а также религиозные верования в государстве консервативны и неизменны. Они будто бы застыли, как муха в янтаре. И могли бы этой мухой остаться ещё на полтысячи лет, если бы… Если бы к штурвалу не пришел деятельный и активный, любознательный и непоседливый, всем на свете интересующийся и работы не боящийся молодой человек. Которого мы, потомки, называем «Петром I». А за границей величают государя нашего не иначе как «Великим».
По поводу «или».
Мне кажется, в характеристике столь масштабной в культурно-историческом плане для все России личности никаких «или» быть не должно. Противопоставления хороши в однозначных вещах. Глуп или умен, высок или низок, черен или бел. «Реформатор или тиран» — в корне неверное определение. Реформируя что-либо, как и реставрируя-ремонтируя, не обойдёшься без «жертв». Чтобы привести в порядок стены в старой кухне, смывают старую побелку, сдирают грязные обои. По окончании ремонта все прекрасно, светло, чисто и по-новому. Но так ли считают остатки старых обоев, вынесенные на
Возможно, приведенное сравнение грубовато по отношению к глобальным переменам, которые Петр I произвел в российском обществе, но оно довольно красноречиво. И потом, почему: «тиран»? Он что, как большевистские «реформаторы» 20 века, жег, стрелял, резал, «национализировал» и казнил «врагов народа»? Его «брадобрейство» — просто пустяки по сравнению с подлинной тиранией и авторитаризмом.
Все реформы, с таким напором и жаждой совершенствования производимые молодым максималистически настроенным императором, имели целью «продвинуть» (как сейчас принято говорить) вверенную ему страну. Возвести её на новый уровень, «вывести в свет», приблизить к благам и достижениям цивилизации, которых сам он с юности в Европе насмотрелся.
По большей части народ и «купцы-бородачи» роптали из-за внешних изменений, не столь важных, принципиальных. Смена кафтана, укорачивание бород, введение иноземных блюд в рацион и праздников в календарь. То, что раскололо «янтарь» и выпустило муху из «тесноты, да не обиды» на свежий воздух.
Серьезные же реформы, затрагивающие продвижение по службе, некоторое уравнение в правах всех достойных, сообразительных и умелых людей, не могли нести ничего, кроме действительной пользы для культурной и интеллектуальной жизни государства.
Если ранее «каждый сверчок» не только знал, но и сидел, как приклеенный, на своем «шестке», то теперь была тысячам людей предоставлена возможность найти себе применение по душе. Не только плотники потомственные, в 7-м поколении, плотничать могли. Но крестьяне, буде на то их воля, желание, а также реальные. То же касается торговли, ювелирного дела, корабельного, инженерного… любого, за какое ни возьмись. Разве стоит полемизировать о благодатном влиянии на развитие всех вышеперечисленных ремесел реформ Петра?
Браки, которыми могли сочетаться люди разных сословий. Здесь ли не польза? Этот вопрос, правда, более спорный.
