- Крестьянство
- Городские низы
- Буржуазия
Крестьянство в количестве 2х миллионов человек. Их целью было уничтожение феодальных повинностей, землевладения и феодального государства в принципе.
Городские низы формировались из числа ремесленников, рабочих и подмастерьев. В общей сложности их насчитывалось 1,5, а то и 2 миллиона человек. Считается, что именно городские низы определили радикальный характер революции.
Буржуазия преследовало идеи просвещения. Она формировалась из купцов, собственников предприятий и мануфактур. В отличие от других движущих сил революции буржуазия была организованной, хотя и неоднородной.
Объяснение:
На самом деле, главная проблема заключалась в том, что не все хотели одного и того же. Люди хотели меньше налогов, философы хотели свободы и равенства, высший класс (в основном банкиры и торговцы) хотел, чтобы король платил свои долги и был свободен вести свой бизнес. Некоторые были против священнослужителей, а другие-нет. То есть единства не было.
Все они объединились, чтобы свергнуть абсолютную монархию, но после этого не было никакой уникальной единой цели. Это была новая игра власти.
Между тем, на Францию напали другие страны, во-первых, потому что это была почти одна и та же семья, которая управляла всеми этими странами, потому что они боялись, что революция произойдет в их странах, а может быть, потому что они думали, что без короля французы не смогут правильно сражаться, и это была возможность завоевать некоторые земли.
Гетьман Іван Мазепа є чи не найзнанішим у світі українцем. Він – герой численних європейських хронік, творів незліченної кількості митців, серед яких достатньо згадати Байрона, Пушкіна, Гюго, Словацького, Рилєєва, Чайковського. Разом з тим попри помітну роль у європейській історії Мазепа залишається напрочуд суперечливою постаттю в історії українській.
Набагато більше занепокоєння викликає ставлення до Мазепи як до зрадника України. Декому він уявляється лиш успішним кар'єристом, який скористався природними здібностями й таланом, щоб дістати владу, якою розпоряджався собі на догоду. Гетьмана буцімто цікавило тільки збагачення, а на інтереси населення він не зважав. Коли ж плани Петра І почали загрожувати амбіціям Мазепи, той вирішив перейти на бік його ворога, щоб за будь-яку ціну утримати владу. Незважаючи на позірну правдоподібність такої позиції, факти свідчать проти неї: Мазепа дбав про українські національні інтереси впродовж усього гетьманування. Очолюючи Гетьманщину, він видав універсал про захист прав козаків і низку охоронних універсалів містам. Мазепа намагався полегшити становище селян, обмеживши панщину двома днями на тиждень, пілтримував українську церкву, підтверджуючи універсалами права Київської митрополії, чернігівського та глухівського монастирів.
Теофан Прокопович писав: "Історик повинен уміти робити дві речі: говорити правду й не говорити неправди." Не слід змішувати правди з неправдою, тобто ми не повинні ідеалізувати Мазепу. Існують свідчення того, що він ішов до вершин могутності, користуючися не найморальнішими засобами; були в нього й суто людські слабкості, як-от жінки. Немає ніякої потреби з патріотичних міркувань перекручувати факти, аби перетворити Мазепу на янгола чи святого, – достатньо віддати йому належне як великому синові України, діяльному патріотові й мужньому оборонцеві інтересів української нації.
