ответ:Ханы Казахского ханства
Керей-хан 1465/66—1474
Жанибек-хан Соправитель Керей-хана и Бурундук-хана.
Именовался ханом, но не являлся верховным правителем.
Бурундýк-хан 1474 либо 1480—1510
Касым-хан 1511—1518
Мамаш-хан 1521—1522
Тахир-хан 1522—1533
1-я гражданская война в Казахском ханстве
Буйдаш-хан 1533—1538
Тугум-хан 1533—1537
Ахмат-хан 1533—1535
Ханы Казахского ханства
Хак-Назар-хан 1538—1580
Шигай-хан 1580—1582
Тауекель-хан 1582—1598
Есим-хан 1598—1628
Жанибек-хан 1628 — середина 1640-х
Салкам Жангир-хан середина 1640-х—1652
Батыр-хан 1652—1680
Тауке-хан 1680—1715
Кайып-хан 1715—1718
Болат-хан 1718—1729
Абылай хан 1771—1781
Кенесары Касымулы (Кене-хан) 1841—1847
Правители Старшего жуза
Карт-Абулхайр-хан 1718—1730
Жолбарыс-хан 1730—1740
Правители Среднего жуза
Самеке-хан 1719—1734
Абилмамбет-хан 1734—1771
Абылай-хан 1771—1781
Уали-хан 1781—1819
Дайра-хан 1781—1784
Бокей-хан 1815—1817
Губайдулла-хан 1821—1824
Правители Младшего жуза
Абулхаир хан 1718—1731
Правители Младшего жуза от России
Абулхаир хан 1731—1748
Нуралы-хан 1748—1786
Жармухамбет-хан 1786—1791
Ералы-хан 1791—1794
Есим-хан 1796—1797
Айшуак-хан 1797—1806
Жанторе-хан 1806—1810
Шергазы-хан 1812—1824
Правители Младшего жуза, избранные народом
Абулхаир хан 1718—1748
Барак-хан 1731—1748
Батыр-хан 1748—1785
Байрамук 1785—1790
Есим-хан 1790—1791
Абилгазы-хан 1791—1806
Каратай-хан 1806—1816
Арынгазы-хан 1816—1821
Правители Внутренней (Бокеевской) Орды
Бокей-хан 1800—1812
1812—1815
Шигай-хан 1815—1823
Жангир-хан 1823—1845
Сахиб-Керей-хан 1845—1847
Среднеазиатское восстание 1916 года
Абдулгафар Жанбосынов 1916—17
Старша донька імператора Карла VI та його дружини Єлизавети Христини Брауншвейг-Вольфенбюттельської, його спадкоємиця, в силу Прагматичної санкції. Отримала чоловіче виховання, яке підготувало її до управління імперією. З 14 років вона вже була присутня на засіданнях державної ради. 1736 року вийшла заміж за герцога лотаринзького Франца Стефана. 1740 року вступила на престол і з перших же днів опинилась віч-на-віч із більшістю претендентів на «австрійську спадщину», які не бажали поступатись їй своїми правами (див. Війна за австрійську спадщину). Аахенський мир у 1748 році розв'язав це питання на користь Марії-Терезії, однак, Сілезію було втрачено.
Марія-Терезія була коронована угорським королем 25 червня 1741 року в готичному соборі святого Мартіна в місті Братислава (зараз столиця Словацької республіки).
1745 року чоловік Марії-Терезії був коронований імператором під іменем Франца I. Марія-Терезія взяла участь у Семирічній війні (1756-1763) з метою відвоювати Сілезію, але зазнала невдачі; Сілезія залишалась при владі Фрідріха II. 1765 року помер імператор Франц I, і овдовіла Марія Терезія призначила своїм співправителем свого сина (імператора Йосиф II), обмеживши, зрештою, його діяльність придворними, фінансовими та військовими справами, але й тут не даючи йому повної самостійності. 1772 року Марія-Терезія взяла участь у першому поділі Польщі і отримала Галичину та частину Волині (під час перемовин-«торгів» вона не дуже хотіла «брати» ці землі через певну сумнівність, на її думку, законних прав; проте її переконав син Йосиф ІІ[7]). Погрозами вона примусила Османську імперію віддати їй Буковину (1775). 1778 року Марія-Терезія висловила претензії на «баварський спадок»; цей конфлікт був завершений Цешинським миром, на підставі якого австрійський дім отримав область Інн (з центром у місті Браунау-на-Інні).
