У чому особливості козацьких літописів як історико-літературних творів? Хто були їхні автори?
Козацькими літописами називають історико-літературні твори другої половини XVII — середини XVIII ст., присвячені козацьким війнам. Назва «літописи» досить умовна, бо кожен із цих творів є складною, багатоплановою розповіддю про події Національно-визвольної війни, у якій поєднуються характеристики історичних діячів, описи подій — битв, повстань, переговорів, окремі документи, тлумачення цього періоду історії України. Стиль цих творів далекий від традиційної літописної форми. Написані вони тогочасною мовою у формі щорічних записів, оповідань, сказань, повістей із залученням різних документів: більш ранніх українських літописів (Густинського, Львівського, Острозького, Чернігівського тощо), власних спогадів сучасників, документальних матеріалів (офіційні і приватні листи, грамоти, універсали), творів чужоземних істориків, легенд і переказів.
До наших днів дійшли три найвизначніші козацькі літописи — Літопис Самовидця, Літопис Граб’янки та Літопис Самійла Величка (1720). Кожен із творів є оригінальним, має свої особливості.
Объяснение:
Перед революцией во Франции господствующими сословиями были крупные землевладельцы - дворяне и духовенство. Оба сословия были привилегированными. Они были освобождены почти от всех налогов. Все высшие должности в государстве и все командные посты в армии были в руках дворян.
Объяснение:
В отличие от Англии, где дворянство применяло наемный труд, занималось торговлей и промышленной деятельностью, во Франции дворяне считали ниже своего достоинства торговать или заводить мануфактуры. Дворяне во Франции жили за счет получаемого с крестьян феодального оброка и стремились к сохранению феодального строя. Поэтому они были глубоко враждебны революции. Передовое же дворянство во Франции было малочисленным.