Освічений абсолютизм — політика, здійснювана у XVIII столітті в деяких європейських монархічних державах. Її змістом було знищення або перетворення «згори» найбільш застарілих феодальних порядків. Монархи, які здійснювали цю політику, зображували своє правління як союз королів і філософів.
Особливості освіченого абсолютизму Редагувати
Теорія «освіченого абсолютизму», родоначальником якої вважається Томас Гоббс, цілком пройнята раціоналістичною філософією тництва. Сутність її полягає в ідеї світської держави, в прагненні абсолютизму поставити вище всього центральну владу. До XVIII століття державна ідея, виразником якої був абсолютизм, розумілася вузькопрактично: поняття про державу зводилося до сукупності прав державної влади. Міцно тримаючись за вироблені традицією погляди, освічений абсолютизм вніс разом з тим і нове розуміння держави, яка вже накладає на державну владу, що користується правами, і обов'язки. Наслідком такого погляду, що склалася під впливом теорії договірного походження держави, з'явилося те теоретичне обмеження абсолютної влади, яке викликало в європейських країнах цілу низку реформ, де поруч з прагненням до «державної користі» висувалися турботи про загальний добробут тницька» література XVIII століття не тільки ставила завдання критики старих порядків: прагнення філософів і політиків того часу сходилися в тому, що реформа повинна здійснитися державою і в інтересах держави. Не дивно, що ці ідеї припали до смаку деяким монархам, зокрема Фрідріху II. Ще в юності він захопився філософією і листуванням із вільнодумцями, став масоном і написав власний трактат із критикою політичної теорії Макіавеллі, виданий в Голландії під вигаданим ім'ям. А ставши королем, Фрідріх II із завзяттям взявся за проведення реформ — у відповідності із власним розумінням ідей тництва. Він заборонив тортури й оголосив про скасування цензури. Переконаний прихильник свободи віросповідання, король стверджував, що може звести у Пруссії святилища навіть для язичників, якщо ті захочуть оселитися в його державі, а згодом таки розпорядився побудувати католицький собор у Берліні, населеному переважно протестантами. Приватну власність оголосили недоторканною, судочинство за порадою Монтеск'є відокремили від виконавчої влади. За наказом монарха був створений новий звід законів. Фрідріх II запровадив у Пруссії загальну початкову освіту, будував дороги, заохочував заснування нових мануфактур, скасував митниці всередині королівства. Така державна політика, власне, й дістала назву «освіченого абсолютизму»[1].
«Освічений абсолютизм», принаймні в теорії прагнув до союзу монархів і філософів, які бажали підпорядкувати держава чистому розумові. Не дивно, що в літературі «освічений абсолютизм» був зустрінутий захоплено. Найбільш яскравий приклад цього захоплення — політичний світогляд Вольтера, цієї ж точки зору трималася і школа фізіократів з Кене, Мерсьє-де-ла-Рів'єром і Тюрго на чолі.
1.Когда в Петербурге произошло “Кровавое воскресенье” и были расстреляны невинные люди,то просходили выступления в нашем городе Горках и уезде в годы первой революции в России , тогда же в ответ в нашем городе Горки в роще собрались люди, которые хотели организовать демонстрацию, они хотели протестовать против расправы царской власти с простыми людьми в Петербурге. Люди выстроились в колонну и пошли к городу, но полицейские стали преграждать путь демонстрации, тогда вперед стали выходить Петр Бруцер со знаменем и Фома Ерофеев, полицейские стали стрелять, Бруцер был ранен и тогда знамя взял Фома Ерофеев, и он также упал от выстрелов. Революционеры приняли свою смерть на улице города Горки и поэтому ее и стали называть в их честь Бруцеро- Ерофеевской. Их участие в демонстрации протеста и героическая смерть произошли в январе 1905 года.
2. Также в нашем городе Горки есть и улица Якубовского. Она названа в честь паренька, который родился совсем недалеко в деревне Зайцево, тогда это было в Горецком уезде, он родился в семье крестьян, где было много детей в 1911 году. Он работал на заводе в Горках, учился в училище. А с 1932 года его судьба была связана с Красной Армией, он учился в военной школе, а потом после бронетанковых курсов стал служить в танковой бригаде, перед войной он уже возглавлял учебный танковый батальон, сражался с фашистами, награжден многими наградами, он стал дважды героем Советского Союза, был мужественным и самостоятельным командиром, был ранен, его танк горел . После войны Якубовский становится маршалом Советского Союза. И в 1976 году после смерти его захоронили на Красной площади.
Объяснение:
УДАЧИ!
