Труд крепостного крестьянина, как и труд приписного рабочего в разы отличался от труда свободного наёмного рабочего, работающего за сдельную оплату. Крепостные крестьяне работали из рук вон плохо, так как их труд был принудительным.
Правительство Александра II опасалось крестьянских волнений. После окончания Крымской войны в южных губерниях прокатились стихийные восстания крестьян.
Говоря кратко о крестьянской реформе 1861 года, следует подчеркнуть, что и Милютин и Самарин поняли, что крестьяне должны быть освобождены обязательно с землёй. Помещикам за это давался выкуп, который гарантировался царским правительством. Это и стало сутью реформы.
Со дня подписания Манифеста крестьяне перестали считаться собственностью помещиков. Крестьяне каждого помещичьего имения были объединены в сельские общества.
В чернозёмных же губерниях, помещики шли на всевозможные ухищрения-крестьянам давались урезанные наделы, причём лучшие земли оставались у помещика, а болотистые и каменистые почвы доставались крестьянам.
Іван Франко був головою партії РУРП заснованої у 1890 році.
Объяснение:
Підготував для неї програму, разом з Михайлом Павликом видавав півмісячник «Народ» (1890—1895). У 1895, 1897 і 1898 роках Радикальна Партія висувала Франка на посла до Райхсрату (Віденського парламенту) й Галицького краєвого сейму (від Тернопільщини[27]), але — через виборчі маніпуляції адміністрації, провокації ідеологічних та політичних супротивників — без успіху.
На громадсько-політичному відтинку Франко довгі роки співпрацював з Михайлом Драгомановим, цінуючи в ньому «європейського політика», зокрема саме за його порадами й під його впливом була створена РУРП. Але після смерті останнього Франко змінив погляди й розійшовся з ним у поглядах на соціалізм та питанні національної самостійності, закидаючи йому пов'язання долі України з Росією («Суспільно-політичні погляди Михайла Драгоманова», 1906).
