Барочная скульптура — это скульптура, связанная с барочным стилем периода между началом 17 и серединой 18 веков. В скульптуре барокко группы фигур приобрели новое значение, и было динамичное движение и энергия человеческих форм — они вращались вокруг пустого центрального вихря или простирались наружу в окружающее пространство.
Барочная скульптура часто имела несколько идеальных углов обзора и отражала общее продолжение ренессансного перехода от рельефа к скульптуре, созданной в витке и предназначенной для размещения в середине большого пространства. Во многих скульптурах в стиле барокко добавлены экстра-скульптурные элементы, например, скрытое освещение, или водные фонтаны, или сплавленная скульптура и архитектура для создания преображающего опыта для зрителя. Художники воспринимали себя как в классической традиции, но восхищались эллинистической и более поздней римской скульптурой, а не таковыми из более «классических» периодов, какими они являются сегодня.
Барочная скульптура следовала за скульптурой Ренессанса и Маньериста и сменилась Рококо и Неоклассической Скульптурой. Рим был самым ранним центром, где сформировался стиль. Стиль распространился на всю Европу, и особенно Франция дала новое направление в конце 17-го века. В конце концов он распространился за пределы Европы в колониальные владения европейских держав, особенно в Латинской Америке и на Филиппинах.
Протестантская Реформация привела к почти полной остановке религиозной скульптуры в большей части Северной Европы, и хотя светская скульптура, особенно для портретных бюстов и гробниц, продолжалась, голландский Золотой Век не имеет значительной скульптурной составляющей, кроме ювелирного дела. Частично в прямой реакции, скульптура была столь же выдающейся в католицизме, как и в позднем средневековье. Статуи правителей и знати становились все более популярными. В 18 веке скульптура продолжалась по линиям барокко — фонтан Треви был завершен только в 1762 году. Стиль рококо лучше подходил для небольших работ.
с тебя лучший ответ <З
Объяснение: Роман Мстиславич був сином Мстислава Ізяславовича, який дістав у спадщину від батька Володимир-Волинський.
Після смерті Ярослава Осмомисла волинський князь Роман Мстиславович, на за галицьких бояр, прийшов у Галич, проте не зміг там утвердитися, бо тривали значні суперечки і боротьбі боярських угруповань.
Тільки у 1199 р. після смерті Володимира Ярославича, останнього представника династії Ростиславовичів, Роману Мстиславовичу вдалося об’єднати під своєю владою Волинське і Галицьке князівства, утворивши могутню Галицько-Волинську державу, приборкавши свавільну боярську аристократію, спираючись на дрібним феодалів та міське населення.
Столицею нового князівства стало місто Галич і Роман перевів туди свій двір.
У внутрішній політиці Роман зосередив увагу на зміцненні своє влади й ослабленні влади бояр, здолав боярську опозицію, підпорядкував собі непокірні боярські угруповання, багатьох з бояр стратив або відправив на каторгу. Також ббав про авторитет княжої влади.
Утворення єдиної Галицько-Волинської держави мало велике значення. За Романа значно зміцніли князівські позиції і центральна влада. Було створено необхідні умови для розвитку сільського господарства, ремесел, промислів, торгівлі і так далі. Саме в Романа Мстиславовича шукав притулку імператор Візантії після захоплення Константинополя хрестоносцями.
Князь Роман був високоосвіченою людиною. Народ любив його за справедливість та чесність.
Роман здобув собі авторитет походами на половців у 1197-1198 pp., 1201 p., 1204 р. та литовців, які закінчилися перемогою. У 1204 р. одержав пропозицію Папи Римського в обмін на прийняття князем католицизму коронувати його, але відмовився від цього.
У 1202 р. зміг оволодіти Києвом, об’єднавши під своєю владою всю Південно-Західну Русь. Кордони його держави проходили від Дніпра до Чорного моря і Дунаю, у її складі були землі сучасної Молдови й Північної Буковини. Він підніс міжнародний авторитет держави, бо в період феодального роздроблення всієї Європи створив єдину могутню державу, зав’язав рівноправні й дружні відносини з Візантійською і Німецькою імперіями. Галицько-Волинське князівство стало збирачем руських земель.
