К теме исторического Руси Суриков обращался не раз. И каждый раз мы могли наблюдать отдельные моменты жизни русского народа. Автор буквально заставляет окунуться в этот мир, в те события, которые он передает. Ему это удается, потому что он в своих произведениях большое внимание уделяет деталям.
На этой картине изображен Степан Разин со своими соратниками. Они плывут на большой лодке по бескрайним речным просторам русской земли. В старину такие лодки называли ладьями. Мы видим, что художник четко прорисовывает каждого казака: часть из них гребут веслами, другие играют на музыкальных инструментах или отдыхают.
Лишь главный герой картины – С. Разин – очень внимательно и сосредоточенно смотрит вдаль. О чем он думает, каждый из нас может лишь догадываться, но никто не узнает наверняка. Может быть, он думает о чем-то масштабном, о судьбе Руси, о ее будущем, может быть о том, каким будет их путь. Или же его волнуют какие-то личные мысли, переживания. Каждому из нас предоставляется право дофантазировать это самостоятельно. Так или иначе, он показан человеком с достаточно суровым и властным взглядом.
Я думаю, автор не случайно показал нам С. Разина на водных просторах. Именно они, как нельзя лучше являются олицетворением свободы, воли судьбы. Видимо, Суриков хотел донести до зрителя именно эту мысль. Ладья мирно плывет по течению, лишь весла слегка нарушают водную гладь.
Автор не стал применять яркие краски в этом произведении. Небо и река изображены практически одинаковыми цветами, которые отличаются лишь оттенками серого, зеленоватого, золотистого. Их слегка разделяет только линия горизонта и виднеющиеся вдалеке берега родной земли. Я думаю, что Суриков показал зрителям вечернее
Здравствуйте (Як звуть презедента)!
мене звуть мені років я хочу
або ось як (що не подобається зміниш)
Шановний пане президент Віктор Федорович.
Я, громадянин України,
народився і виріс в Україні
і мене дуже турбує моє майбутнє в моїй країні.
Простежуючи, історію на території сьогоднішньої України тільки й бачиш як люди можновладці те й робили, що продавалися за гроші, титулу, землі: слов'яни [бояри, князі], козаки [старшини, полковники, гетьмани], українці [дворяни] - національні інтереси і всього народу, де проживали з його духовним багатим багажем і культурою.
На сьогоднішній день немає, не однієї української князівської династії є російські, польські, татарські, литовські роду, але немає своїх Богом обраних сімей. Всі роду, які були, вимерли або прийняли католицьку віру через шлюб, ставши польським народом і стали зрадниками своєї віри і кровного народу.
Вільних людей перетворювали на рабів, холопів, що призвело до втрати національного патріотизму і формування державності. Малоросійська, а зараз Українська еліта в широкому значенні стала батогом і бичем страждання народу, що ввергає в голод і злидні для всіх станів незаможних людей та інвалідів, які проживають на території України.
Народ вистраждав незалежність і став єдиним у проголошенні незалежності та створенні своєї країни зі своєю символікою і державності. Але всі громадяни виявилися знову обдуреними в особі можновладців: народних депутатом, міністрів, суддею, державних чиновників і президента.
Перший, пан президент Кравчук Л. М. живучи старими ідеями, повів країну до обриву, руйнуючи економіку не бачачи майбутнього відсторонюючись від справжнього. Тоді як другий президент пан Кучма Л. Д. вже свідомо скинув всіх людей в яму на кіля раніше існуючої комуністичної влади з капіталістичним смердючому душком. Пан президент Кучма зруйнував всю промисловість, сільське господарство, науку, армію і культуру (у широкому значенні). Але зате привів до розквіту злочинних угруповань, до мафії. Третій пан президент Ющенко В. А. посадив людей на кол мертвого закону з національної народної символікою смерті і страждань. Тепер Ви четвертий, пан президент Віктор Федорович - людей залишили в ямі, а зміям дозволили вилізти з ями, щоб осадити зверху свій народ і не дати можливості піднятися з-за стікаючого отрути на голови нещасних, простих людей.
Люди, наділені владою, отруюють не тільки свій народ, а й генофонд всієї нації. Ні хто не хоче нести відповідальність за свої дії, слова. Рішення, які приймають і впроваджують в життя, стають помилковими і тоді як приклад: слова пані прем'єр-міністра Тимошенко Ю. В. стають піснею абсурду, але з солодкою обтяжені наготи сліпців.
Все, що було національним і народним Ви президенти з народними депутатами перетворили на власні кишені, людей закабалили купою законів і підзаконних актів для знову збагачення своїх ненаситних шлунків. Тепер олігархи - злодії в законі правлять країною. Гроші стали серцем, а життя - штучні трубочки. Україна рветься в Європу, в США і в Росію - хоче всім догодити, а продається як повія, плюндруючи батьківський будинок.
Схаменіться пан президент. Україна це велика частина Європи і європейці будували свої будинки не для нас - убогий і голодний не товариш.
Європа, Росія, США нічого хорошого дати Україні не можуть. Ми самі повинні побудувати свій власний будинок і влаштувати своє господарство на благо всіх жителів величезного двору. Враховуючи вже напрацьовані і пройшли життям досвід в інших державах. А не брати те, що впроваджує зараз Росія в своєму будинку найгірше, а потім, ми, як папуга повторюємо через впровадження та підтвердження законом в нашому маленькому напівзруйнованому, солом'яному будинку - нововведення.
Росія нам недруг і не брат, історія переплелася і стала частиною нашого життя, але тільки ми самі можемо перемогти наслідки російського «алкоголізму з токсикоманією» в нашому житті. окуляри жовтої монети. І нехай дух Православ'я освятить і очистить грішні наші душі.
