Прочитай тему 1 стр 120-127 учебника Краеведение Заполните таблицу по одному из туристических обьектов края

Название обьекта

Расстояние

Месторосположение

Особенности

Достопримечательности

1) не могу сказать точно

2 Точное место рождения Петра неизвестно; некоторые историки указывали местом рождения Теремной дворец Кремля, а согласно народным сказаниям Пётр родился в селе Коломенское, указывалось также и Измайлово.Отец — царь Алексей Михайлович — имел многочисленное потомство: Пётр I был 14-м ребёнком. Побыв год с царицей, он был отдан на воспитание нянькам. На 4-м году жизни Петра, в 1676 году, умер царь Алексей Михайлович. Опекуном царевича стал его сводный брат, крёстный отец и новый царь Фёдор Алексеевич. Пётр получил слабое образование, и до конца жизни писал с ошибками, используя бедный словарный запас. Это было обусловлено тем, что тогдашний патриарх московский, Иоаким, в рамках борьбы с «латинизацией» и «иноземным влиянием» отстранил от царского двора учеников Симеона Полоцкого, который обучал старших братьев Петра, и настоял на том, чтобы обучением Петра занимались хуже образованные дьяки Н. М. Зотов и А. Нестеров.

3) Петр I – фигура противоречивая, сложная. За ручной труд он брался при всяком представлявшемся  к тому случае. В молодости, когда он еще много не знал, осматривая фабрику или завод, он постоянно хватался за наблюдаемое дело. Ему трудно было оставаться простым зрителем чужой работы, особенно для него новой. Успехи в разных ремеслах поселили в нем большую уверенность в ловкости своей руки: он считал себя и опытным хирургом и опытным зубным врачом. Петр был честный и искренний человек, строгий и взыскательный к себе, справедливый и доброжелательный к другим, но по направлению своей деятельности он больше привык общаться с вещами, с рабочими орудиями, чем с людьми, а потому и с людьми обращался, как с рабочими орудиями, умел пользоваться ими, быстро угадывал, кто на что годен, но не умел и не любил входить в их положение.Он сознавал, что он – абсолютный монарх. Петр мог появиться в любом уголке Петербурга зайти в любой дом и  сесть за стол, не брезгуя самой простой пищей. Не оставался он равнодушен к народным развлечениям и забавам. Петр был человеком высокого роста (исследователи называют 204см), но отнюдь не богатырского сложения (размер одежды 48-50, обуви – 39-40) Судя по всему, не отличался он и крепким здоровьем, был подвержен простудам и ежегодно тяжело болел.

 4) Он окружен совершенно простым народом. (см. п. 3) Вроде как относился он ко всем нормально, не был он и тираном. Однако советую уточнить. 5)  Пётр развернул масштабные реформы российского государства и общественного уклада. Он поставил перед собой довольно много задач, но главной из них была расширение территорий России в Прибалтийском регионе.  6)  Государственные реформы, упразднение старого летоисчисления, введение регулярной армии, упорядочение системы центральных и местных органов власти,табель о рангах, упразднение боярской думы, учреждение сената, упразднение патриаршества - церковь стала подчиняться государству, и многое, многое другое. 7) Я оцениваю его как выдающегося политикаи реформатора, он сделал много нужных реформ. Советую прочитать другие мнения историков. 

Ух! Надеюсь я

Перші люди на території сучасної України з'явилися в епоху раннього палеоліту, так звану ашельську добу, понад 900—800 тисяч років тому. Заселення відбувалося з заходу на схід, кількаразовими хвилями, і тривало до 100 тисяч років тому. У середньому палеоліті, у так звану мустьєрську добу, що тривала 100—35 тисяч років тому, територію України займали неандертальці. Антропогенез проходив в умовах періодичних зледенінь: гюнцького, міндельського, ріського і вюрмського, які формували природні зони України: тундру, лісостеп і степ. З кінця 5 до початку 3 тисячоліття до н. е. в Україні тривала доба енеоліту, що позначилась впровадженням мідних знарядь праці. Стала виразнішою господарча спеціалізація природно-кліматичних зон: скотарство у степу, хліборобство у лісостепу і мисливство у лісовій смузі. На XII—X століття до н. е. територія України залишалася розділеною між різними культурними спільнотами. Північні ліси на заході займали праслов'яни, а на сході — прафіноугри; у лісостепу мешкали фрако-іллірійські, а у степу — північноіранські племена. Близько 1500 років до н. е. на території України з'явилися кочові племена. Одним з них були кіммерійці (IX—VII ст. до н. е.), про яких залишилася згадка у писемних джерелах. Про «уславлених кобилодойців» повідомляє не тільки Гомер в «Одіссеї», а й такі відомі античні автори, як Геродот, Каллімах, Страбон. Ассирійські клинописні джерела згадують про цей народ під назвою «гамірра». Кіммерійці займали значну територію між Дністром і Доном, а також Кримський півострів де вони мали укріплені городища. Їхнім головним заняттям були військові походи. Ці люди одні з перших освоїли технологію виготовлення заліза. Вважається, що кіммерійці є гілкою давньоіранського кочового народу, генетично близького до скіфів. Скіфи, іраномовний народ з Центральної Азії, у VII ст. до н. е. завоювали кіммерійців і витіснили їх з українських степів. У Криму Скіфи мирно асимілювалися з таврами, які жили тут з I тис. до н. е. Таври займалися скотарством, рільництвом та рибальством. Скіфи утворили централізовану державу і контролювали регіон приблизно до 200 року до н. е. Розрізняють скіфів-орачів та скіфів-скотарів, з останніх виділяють царських скіфів, які панували над іншими, збираючи з них данину. У IV ст. до н. е. у скіфів утворюється перше державне об'єднання, відоме під назвою «царство Атея». Скіфи мали досить тісний зв'язок з грецькими колоніями в Північному Причорномор'ї. Скіфів підбили групи кочівників, яких називали Сармати, у III ст. до н. е. Це був союз споріднених племен, які часто ворогували поміж собою. Значну роль у житті сарматів відігравали жінки. Вони займалися скотарством й торгівлею. Досить довго сармати воювали з Римом. Приблизно в VII ст. до н. е. греки почали закладати перші колонії на Північному Причорномор'ї. Серед міст, що їх заснували греки, були: Тіра (в гирлі Дністра), Ольвія (на Південному Бузі), Херсонес (біля сучасного Севастополя), Пантікапей (біля сучасної Керчі), Феодосія. Ці держави були демократичними або аристократичними за устроєм. У цих містах панували рабовласницькі відносини. Головним джерелом постачання рабів був військовий полон, народження від рабині чи купівля на невільничих ринках. Права у полісі мали лише повнолітні чоловіки-греки, уродженці міста. Колонія складалася власне з полісу та сільськогосподарських округів. Міста оснащено водогоном та водостоком, були поширені ремесла й торгівля. Міста карбували власні монети. Боспорська держава (V ст. до н. е. — IV ст. н. е.) займала територію сучасного Керченського та Таманського півострова. До складу царства увійшли такі міста, як Феодосія, Фанагорія, а столицею був Пантікапей. Спершу це був союз полісів, які мали певну автономію, та згодом це об'єднання перетворилося на абсолютну монархію. Економіка цього царства була побудована на сільському господарстві та торгівлі з Афінами, куди вивозили до 5 млн. пудів зерна. У I ст. до н. е. відбулося об'єднання під владою понтійського царя Мітрідата VI більшості Північного Причорномор'я, але він зазнав поразки від римлян. Нащадки давніх греків мешкали у Криму аж до кінця 18 ст., коли за наказом Катерини II їх було насильно переселено у Приазов'я