В своих политических взглядах, представители движения "Алаш" поддерживали партию

После смерти в 1340 г. последнего галицко-волынского князя Юрия II Болеслава между Польшей и Литвой началась борьба за украинские земли. Однако, с конца XIV в. ряд внешних и внутренних обстоятельств побудили эти государства к объединению, которое происходило неравномерно (окончательное, казалось бы, объединение государств сменялось их политической самостоятельностью) до сер. XVI ст. В этом объединении выделяют два основных этапа - Кревская уния 1385 г. , которая положила начало объединения Литвы и Польши, и Люблинская уния 1569р. , которая завершила их объединения в одно государство - Речь Посполитую.

Кревская уния 1385 г. Причины унии
* Стремление Литвы и Польши объединить усилия перед опасностью со стороны могучего Тевтонского ордена, который царил на Балтийском побережье, со стороны Московского княжества, авторитет которого рос после победы над татарами в Куликовской битве 1380 г. со стороны Крымского ханства (выделилось в 1443р. с состав Золотой Орды, с 1475р. признало зависимость от Османской империи) .
* Поиски великим князем литовским Ягайло (1377-1392рр. ) союзника для укрепление своего положения. Ягайло, младший сын Ольгерда, заняв великокняжеский престол вопреки принципам родового старшинства, оказался в затруднительной ситуации. Против него выступили старшие Ольгердовичи и кузен Витовт.

Попри бойкот українських соціалістів, дуже коротке (сім з половиною місяців) існування Гетьманату було заповнене надзвичайно інтенсивним і плідним процесом українського державотворення.

Він охопив усі ділянки суспільного буття ‒ від закордонної політики і військового будівництва, творення державної адміністрації або земельної реформи до відкриття українських університетів і національної Академії наук, розбудови українського шкільництва.

Павло Скоропадський проявив себе творчим політичним діячем, який зумів розгорнути будівництво української держави у надзвичайно складній і суперечливій ситуації: вона вимагала чітких і конкретних дій у творенні розмаїтих і численних державних інституцій.

І значною мірою вони були створені у надзвичайно короткий термін і фактично на голому місці. Це була безприкладна лабораторія українського державного будівництва, яка спиралася на конкретний професійний досвід її учасників і реанімацію досягнень державотворення в історичному минулому України.

На тлі руйнації більшовиками національних і соціальних вартостей у сусідній Росії Гетьманат Павла Скоропадського демонстрував своєрідний прорив у майбутнє, утверджував незаперечні державно-правові і національно-культурні цінності.

Досвід Української Держави Павла Скоропадського є переконливим доказом реальних творчих здобутків українського консерватизму, адаптацію якого до сьогоднішнього буття України важко переоцінити.

Надзвичайно короткий час перебування Павла Скоропадського на чолі Другого Гетьманату засвідчив, що Україна отримала історичну постать, яка у надзвичайно тяжких обставинах зуміла вивести корабель української державності із трясовиння хаосу та анархії, безоглядної політичної демагогії, безплідних соціальних експериментів, ігнорування загальнонаціональних потреб суспільства і спрямувати його у конструктивне русло законності і правопорядку.

Без сумніву, здобуткам Гетьманату сприяли особисті якості Павла Скоропадського, його велетенська напружена праця, повсякденно спрямована на розробку і втілення реальних і широких реформ, які мали формувати майбутнє Української Держави.

Свій чималий досвід у військовій справі, ознайомлення з вищим державним апаратом Росії і дипломатичними колами під час перебування при царському дворі були надзвичайно важливим здобутком, який гетьман вносив у діяльність свого уряду.

Объяснение:

Надеюсь