Чому Святослав не приєднував землі?​

В результате постепенного роста противоречий между европейскими странами к началу ХХ века сложились два военно-политических союза:
I. Тройственный союз
Союз окончательно оформился в 1882 году в результате заключения соглашений между Германией, Австро-Венгрией и Италией. Первоначально союз был направлен против Франции. По условиям соглашения Германия и Австрия вступали в войну в случае нападения Франции на Италию. Италия вступала в войну в случае нападения Франции на Германию. Австро-Венгрия вступала в войну только в случае вступления в войну России. Германия и Австро-Венгрия были уведомлены, что Италия отказывается вступать в войну в случае нападения в войну Англии.
Германия и Италия появились как единые государства только во второй половине XIX века и их политики поняли, что "место под солнцем" уже занято. Лидером и душой союза стала Германия, которая быстро развивала свою экономику и создала сильную и организованную армию. Союз продемонстрировал, что готов к военным действиям еще во время Боснийского кризиса 1908 года.
II. Антанта
Второй военно-политический союз стал формироваться в ответ на образование Тройственного союза. Началом формирования Антанты было заключение в 1891 г. соглашения о создании Франко-русского союза. Российская империя и Французская республика подписали 5 август 1892 года секретную военную конвенцию, а в 1893 году заключили оборонительный союз. В 1904 г. Англия и Франция заключили соглашение о союзе, который получил название l'Entente cordiale ("сердечное согласие"). Через три года Россия и Англия урегулировали свои противоречия и также заключили соглашение о союзе. Этим соглашением завершилось формирование Антанты.

Объяснение:

На початок XIX ст. Османська імперія перебувала в занепаді. Чергові воєнні поразки штовхали до необхідності проведення реформ. Перші реформи для подолання воєнної відсталості від європейських держав були здійснені султаном Селімом ІII (1789-1807). Проте створення нового регулярного війська зустріло опір з боку яничар, які не бажали втратити своє привілейоване становище. Вони вчинили заколот І вбили султана. А всі реформи були скасовані. Проте нові поразки і повстання греків 1821 р. знову поставили на порядок денний необхідність проведення реформ. До того ж новий султан Махмуд II міг наочно переконатися у можливості їх проведення та досягнення позитивних результатів. Так, правитель Єгипту Мухаммед Ал і, який формально корився султану, у своїх володіннях за до французів провів реформи: створив 100-тисячне регулярне військо і могутній флот. Для фінансового забезпечення реформ сприяв розвитку торгівлі, почав вирощувати бавовну і цукрову тростину для вивезення в Європу. Армія Мухаммеда Алі до султану придушити повстання у Греції.

Натхненний таким прикладом Махмуд II зробив нову спробу реформ армії. І знову проти реформ виступили яничари. Але на цей раз султан підготувався: заколот яничар був жорстоко придушений, яничарське військо було ліквідоване. За реформою війська султан провів реорганізацію державного апарату, запровадив систему міністерств І провів новий адміністративний поділ. Однією з важливих реформ стало запровадження приватного права на землю.