Прочитайте отрывок из работы историка и укажите цифру, под которой на схеме обозначен город, чье название пропущено в тексте. «Русская армия потерпела тяжёлое поражение: было потеряно значительное количество артиллерии, понесены тяжёлые людские потери, сильно пострадал командный состав. В Европе русскую армию на несколько лет перестали воспринимать как серьёзную силу, а Карл XII получил славу великого полководца. С другой стороны, эта тактическая победа посеяла семя будущего поражения Швеции — Карл XII поверил, что разбил русских надолго и сильно недооценивал их вплоть до Полтавы. Пётр I, напротив, после поражения под , осознал необходимость военных реформ и сделал упор на подготовку национальных командных кадров»
11. Укажите верное утверждение, касающееся культурных преобразований Петра I.
1) Пётр I запретил носить европейское платье
2) при Петре I было введено европейское летоисчисление
3) при Петре I расширилась сеть духовных учебных заведений
4) на петровские ассамблеи женщины не допускались
​

Імперія карла великогочас найбільшої могутності франкської держави припадає на правління сина піпіна короткого —  карла великого  (742-814).внаслідок кількох воєн він значно розширив кордони франкської держави, підпорядкувавши своїй владі різні племена і народності.карл перейшов у наступ на арабську іспанію. правда, його перший похід в іспанію (778) не був успішним.надалі франки методично просувалися на південь від піренеїв. у 801 р. в арабів була відібрана барселона на території північно-східної іспанії заснована іспанська марка (прикордонна територія), населення якої становили головним чином баски і наварці.за карла великого внаслідок тривалих воєн (з 772 по 804 р.) була завойована і приєднана до франкської держави  саксонія.внаслідок багатьох воєн кордони франкської держави значно розширилися. за площею держава франків наближалася до старої західної римської імперії і так само включала до свого складу різні племена і народності.королівський титул більше не задовольняв франкського короля. карл чекав лише зручної нагоди, щоб проголосити себе імператором. така нагода випала, коли слабкий і безвільний папа лев iii, що викликав проти себе опозицію римської знаті, втік до карла, у якого шукав захист. карл дав папі надійну охорону і сам очолив похід на рим. у подяку за цю папа наприкінці 800 р. в соборі св. петра в римі вінчав франкського короля імператорською короною. так була встановлена нова імперія на заході.  ця подія викликала конфлікти між карлом і візантією, імператори якої вважали себе єдиними спадкоємцями старого риму.в останні роки життя карл обрав постійним місцем перебування свою нову столицю ахен. головну увагу він приділяв зміцненню нових рубежів для оборони і подальших захоплень.на початку ix ст. карл користувався великим впливом не тільки всередині імперії, а й за її межами: з ним рахувалися королі держав в ії; його заступництва шукали королі шотландії , вожді племінних ірландських князів.однак за зовнішнім благополуччям імперії приховувалася її внутрішня слабкість. створена шляхом завоювань, вона булі надзвичайно різноманітна за етнічним складом. крім франків і підвладних їм племен і народностей на території колишньої галлії до імперії карла великого входили сакси, фризи, бавари, алвмани, тюринги, лангобардні   та ін.кожна з територій імперії без постійного військового й адміністративного примусу не хотіла підкорятися владі завойовників. тому карл великий проводив усе своє життя в походах, відправляючись кожний різ туди, де виникала реальна загроза відпадання тієї або іншої території. з часом утримувати завойовані племена і народності ставало все важче. неміцні, суто зовнішні зв'язки між окремими частинами імперії розірвались через три десятиріччя після смерті імперії карла великого

Са́ки (др.-перс. Sakā, др.-греч. Σάκαι, лат. Sacae) — собирательное название группы ираноязычных[1][2][3][4][5][6][7][8][9][10][11] кочевых и полукочевых племён I тыс. до н. э. — первых веков н. э. в античных источниках. Название восходит к скифскому слову saka — ‘олень’[12] (ср. осет. sag 'олень'). И древними авторами, и современными исследователями саки, наряду с массагетами, считаются восточными ветвями скифских народов[13]. Первоначально саки, видимо, тождественны авестийским турам; в пехлевийских источниках под турами понимаются уже тюркские племена. В ахеменидских надписях «саками» называются все скифы[14].

Считаются потомками носителей древностей срубной и алакульского варианта андроновской культур[15]. Именно на основе андроновского антропологического типа формируется сакское население Средней Азии. Таким образом, антропологические данные подтверждают заключение о преемственности культуры ираноязычных саков и савроматов с андроновской, полученное ретроспективным методом