был горделив поступью, метал взоры туда и сюда и самими телодвижениями обнаруживал высоко вознесённое своё могущество. Любитель войны, сам он был умерен на руку, очень силён здравомыслием, доступен просящим и милостив к тем, кому однажды доверился. По внешнему виду низкорослый, с широкой грудью, с крупной головой и маленькими глазами, с редкой бородой, тронутый сединою, с приплюснутым носом, с отвратительным цветом [кожи], он являл все признаки своего происхождения[71].
Приск во время посольства к гуннам в 448 году пристально следил за поведением Аттилы. В зарисовках Приска вождь многих народов отличался от своих военачальников неприхотливостью, носил простую одежду, не украшал оружие золотом, на пиру ел из деревянной тарелки, в то время как гостям подносили блюда на серебряных. В изложении Приска Аттила на пиру ведёт себя как германский средневековый король, ничем не напоминая вождя кочевников с Востока.
Нашествие Аттилы в Галлию в 451 году и его встреча с папой римским Львом в 452 году оставили богатый след в католической житийной литературе. В средневековых сочинениях Аттилу стали называть Бич Божий (flagellum Dei) или Гнев Божий, отражая латинскую церковную традицию рассматривать вождя гуннов как коллективное наказание, посланное народам за недостаточно усердное служение Богу. В начале VII века Исидор сформулировал устоявшиеся воззрения на гуннов Аттилы[72]:
Они были гневом
♡.﹀﹀﹀﹀﹀﹀﹀﹀﹀.♡
Антиурядові і антимонархічні виступу супроводжувалися масовими єврейськими погромами в історії Російської імперії - 690 погромів в 660 населених пунктах. В результаті зіткнень щонайменше 1600 осіб загинуло і 3500 було покалічено. Погроми навіть не завжди мали виключно етнічну спрямованість - їх жертвами ставали насамперед інтелігенти, студенти - всі ті, до кого підходив визначення «демократ», ненависне для консервативної натовпу].
Дослідник історії цього протистояння історик М. Л. Размолодін вважав, що насильство стало можливим через усунення місцевої влади від виконання своїх функцій - причиною тому була повна розгубленість місцевих і центральних властей. Маніфест готувався в повній таємниці, на місця не було послано ніяких попередженні, а після опублікування Маніфесту - ніяких роз'яснень. Навіть міністр внутрішніх справ дізнався про нього «одночасно з іншими обивателями». Губернатори і поліцмейстера не знаючи, як вести себе в нових, небувалих умовах, не наважувалися віддавати заборонні накази, не знаючи, чи можна забороняти щось в умовах «конституції», і слали запити до столиці. Столичні чиновники також не були проінструктовані і відповідали з запізненнями в кілька днів. Як противагу революційним демонстрацій деякі сановники, боячись заборонити їх, вирішили організовувати контрреволюційні, іноді навіть очолюючи останні
♡.﹀﹀﹀﹀﹀﹀﹀﹀﹀.♡
