Умови Севрського договору передбачали​

На девятый день после кончины царя Федора Ивановича его вдова Ирина объявила, что отказывается от царства и уходит в монастырь. Дума, дворяне и все граждане уговаривали царицу не покидать престол, но Ирина была непреклонна в своем решении, оставляя власть боярам и патриарху до начала Великого собора в Москве всех чинов Российской державы. Царица удалилась в Новодевичий монастырь и приняла постриг под именем Александры. Россия осталась без власти. 
Боярская дума стала решать, как ей поступить в сложившейся ситуации. Патриарх Иов обратился к Борису, назвав его свышеизбранным, и предложил ему корону. Но Годунов сделал вид, что никогда не мечтал о престоле, он так и не поддался уговорам, решительно отказавшись от престола. 
Патриарх и бояре стали ждать Земского собора (Великого собора) , который должен был состояться в Москве через шесть недель после смерти царя Федора Ивановича. Государством правила Дума. 
Государственный Земский великий собор начал работу 17 февраля 1598 года. Кроме знатных московских бояр на нем присутствовало более 500 выборных людей из разных областей России. Патриарх Иов доложил Собору, что государь умер, не оставив наследника, его супруга и Борис Годунов отказались править. Патриарх познакомил всех с мнением Московского собора о передаче власти Годунову. Государственный собор согласился с предложением московских бояр и патриарха. 
На следующий день Великий собор, преклонив колена, молился в церкви Успения. И так продолжалось еще два дня. Но Борис Годунов, находясь в монастыре, все равно отказывался от царского венца. Царица Ирина благословила Бориса на царствование, и лишь тогда Годунов дал согласие царствовать, к всеобщей радости собравшихся. Патриарх Иов прямо в Новодевичьем монастыре благословил Бориса и объявил его царем. 
Годунов начал царствовать, но еще был невенчанным государем. Венчание на царствование Борис решил отложить. Он давно знал, что хан Казы-Гирей снова собирается идти на Москву. Годунов приказал собирать войско и готовить все для похода против хана. 
2 мая 1598 года Годунов во главе огромной рати вышел за стены столицы. На берегах реки Оки они остановились и стали ждать. Шесть недель простояли лагерем русские воины, но войска Казы-Гирея все не было.

Після смерті Карла VI 1740 р. у Священній Римській імперії не було спадкоємця престолу за чоловічою лінією. Наступницею імператора стала, за його бажанням, 23-річна донька Марія-Терезія. їй одразу довелося вступити у боротьбу проти претендентів на престол (війна за австрійську спадщину). Незважаючи на скрутне становище, вона зуміла захистити своє право.

Марія-Терезія започаткувала в імперії реформи в дусі освіченого абсолютизму.

Слід зауважити, що майже всі реформи, проведені Марією-Терезією, були продиктовані її прагненням захистити своє право на престол. З метою посилення центральної влади було створено Державну раду і центральний суд, завдяки чому вся повнота влади зосередилася в руках імператриці. Для успішного ведення війни проти суперників здійснено військову реформу, вербування найманців замінено рекрутськими наборами, що дало можливість збільшити армію зі 108 до 278 тис. вояків. Було уніфіковано систему податків — запроваджено загальний податок на прибуток, що його сплачували всі верстви суспільства. Ліквідовано внутрішні митні кордони. Селянам надали право викуповувати власні наділи, панщину обмежили трьома днями на тиждень. Було видано Цивільний («Терезіанський кодекс») і Кримінальний («Терезіанська Немезіда») кодекси. Здійснювалися заходи з розвитку освіти: було запроваджено загальну шкільну освіту й відокремлено школу від церкви.

Значно більшого у проведенні реформ досяг син Марії-Терезії Йосиф ІІ (1780-1790). Він вдався до подальшого посилення центральної влади. Було скасовано права провінційних станових зборів, посилено владу губернаторів, яких призначав імператор, урівнено в правах усі області, в судах та адміністраціях введено німецьку мову. Важливими стали реформи церкви. Йосиф прагнув підпорядкувати собі церкву та послабити її вплив на суспільство. Він постановив, щоби папські укази й розпорядження оприлюднювалися лише за згодою уряду, а чернечі ордени були підпорядковані місцевим єпископам; скоротив кількість монастирів і ченців. Конфісковані землі та майно було продано, частину доходів спрямовано на розвиток освіти; церковні школи переорієнтовано на світське навчання і підпорядковано «Вищій навчальній комісії». Зрештою, він наважився на втручання у внутрішню структуру католицької церкви і навіть змінив деякі обряди. За його правління було видано новий збірник законів («Йосифів законник»), а1781 р. скасовано особисту залежність селян.

Проведені Иосифом II реформи викликали широкий : позиційний рух. Селянською реформою були невдоволені поміщики, особливо угорські. Релігійна реформа спричинила конфлікт із папою та повстання в Бельгії, адміністративні —загострили національні протиріччя в імперії. Зрештою, наприкінці свого правління він скасував власні реформи, крім селянської та запровадженої віротерпимості.

Імператор Йосиф II, як і король Пруссії Фрідріх II та Катерина ІІ в Росії, був одним із представників освіченого абсолютизму. Він намагався втілити в життя ідеали, які так припали йому до вподоби, але довести все задумане до кінця не зміг.