упадок египетской культуры
после смерти фараона рамсеса ii начался упадок египетской культуры, связанный прежде всего с полосой тяжелых и длительных войн и завоеваний египта ливийцами, затем- эфиопами, позже ассирийцами и персами.
некоторое возрождение искусства наблюдалось лишь при царях 26 (саисской) династии – 7 в. до н.э. – т.н.саисский ренессанс.
художники и скульпторы этого времени вновь обратились к образцам древнего царства, в частности, к идеальному портрету. однако это была уже лебединая песня египетского искусства. однако закат цивилизации древнего египта не означал бесследного исчезновения культуры его народа. трансформируясь и переплавляясь в иные формы, многие ее элементы смогли сохраниться до наших дней, став одним из важнейших компонентов мировой культуры.
египетское искусство с характерной для него монументальной архитектурой и статичной скульптурой явилось образцом для крито-микенской культуры в древней греции. египетская культура оказала большое влияние и на древних римлян. культ египетской богини – матери изиды – получил широкое распространение в риме. с берегов нила в рим перевозились гигантские обелиски, один из них и ныне стоит перед собором святого петра. египетский скульптурный портрет, пейзажная живопись, обелиски другие элементы архитектуры, львы и сфинксы были восприняты античным искусством, а через него – европейским.
древнеегипетская культура и цивилизация заложили основу для последующего развития многих народов, в том числе и европейских.
Объяснение:
У горах Вірменії беруть свій початок дві річки: Євфрат і Тигр. Вони течуть на південний схід і впадають у Перську затоку. Країну, яка в давнину була розташована в середній і нижній течії цих двох річок, називають Дворіччям. Греки називали її Месопотамія, що їхньою мовою означає Межиріччя. За природними умовами Дворіччя поділяють на Північне (тобто Верхнє) та Південне (або Нижнє) Дворіччя.
Південне Дворіччя – це зона пустельного клімату. Влітку надто жарко: спека сягала 50 °C у затінку, а засуха тривала по 7–8 місяців. Нерідко піщані й пилові бурі вкривали пилом навколишні поля й гаї. Узимку (3–4 місяці) ураганні зливи перетворювали низини в непрохідні болота. Вони кишіли різноманітними комахами, які розносили чимало хвороб. Таким чином, у найдавнішу епоху територія Південного Дворіччя була малопридатна для розселення людей. Перші поселенці, мабуть, прибули сюди не добровільно, а гнані тяжкою необхідністю (нестачею харчів та натиском вороже налаштованих сусідів).
Люди оселялися на цій негостинній землі лише завдяки двом річкам – Тигру та Євфрату, які несли в пустелю таку життєдайну вологу. У давнину вони текли майже паралельно, тому їх називали ріками-близнюками. Розливи Євфрату і Тигру не такі, як Нілу, а короткі, бурхливі і часто несподівані. Коли навесні в горах Вірменії розпочинається танення снігів, обидві річки переповнюються, виходять з берегів і заливають околиці. Особливо небезпечна повінь під час припливу, коли вода в Перській затоці піднімається. Тоді води річок заливають усю країну. Саме у Дворіччі виник міф про Всесвітній потоп, який знищив майже все на Землі. Тому люди, які жили тут, перебували в постійному страху перед повінню. Коли вода поступово спадала, то залишався товстий шар масного мулу. Цей наносний ґрунт вельми родючий.
Если будет полезно поставте 5 звёзд, хорошего дня
