4) ответом на данный вопрос являются сразу 3 варианта: 2 - Новоиерусалимский мужской монастырь (монастырь был основан в 1656 году), 4 - "Житие" протопопа Аввакума (памятник русской литературы XVII века), 5 - парсуна с изображением князя Михаила Скопина-Шуйского (относится к началу 17го века).
5) ответом на второй вопрос являются 2 варианта: 2 - Пётр 1 (1672 - 1725) и Ф.Я.Лефорт (1656-1699) и 5 - А.Д.Меншиков (1673-1729) и К.А.Булавин (1660-1708).
6) 1 – в 1682 году, 2 - система местничества мешала и накоплению должного опыта работы управленцами, и обновлению административного слоя свежими кадрами. 3 – отмена местничества произошла при царе Федоре Алексеевиче.
7) Большая часть реформ Петра 1 были основаны и опирались на те изменения, которые произошли в период царствования его отца – Алексея Михайловича.
Так например в результате Петровских реформ был сделан значительный шаг в развитие мануфактур, в то время как его отец в годы своего правления также начал активно развивать мануфактуры для снабжения всем необходимым, изделиями и продуктами собственного русского производства.
Также петровские преобразования в области военного дела создали армию, которая сумела завоевать выход к Балтийскому морю и превратить Россию в одну из сильнейших держав. Царь Алексей Михайлович кардинально реформировал армию. Были усилены и увеличены лучшие части старого строя – элитная московская поместная конница, московские стрельцы и пушкари. Но главное, массово создавались полки нового строя, ставшие костяком армии. Были созданы основы для дальнейшего развития и создания сильной армии при Петре 1.
Ігор (912-945) продовжив активну зовнішню політику свого попередника. Він воював з хозарами, здійснив два походи на Візантію (941, 944 рр.), Зберігши вигідні умови для Русі в договорах з нею. Першим з російських князів зіткнувся з печенігами - тюркським кочовим народом. Підкорив своєї влади уличів і тиверців. Ігор був убитий древлянами за спробу повторного збору данини.
Дружина Ігоря Ольга (945-964) помстилася за смерть чоловіка, встановила фіксовану норму данини, порядок її збору та їх систематичність, впорядкувала управління на місцях. Вона одна з перших на Русі прийняла християнство. Підтримувала дипломатичні відносини з Візантією, німецьким імператором Оттоном I.
Син Ігоря та Ольги князь воїн Святослав Ігорович (964-972) проводив активну зовнішню політику. Він підкорив в'ятичів, завдав поразки печенігам, розгромив Хозарський каганат, взяв столицю волзької Булгарії, приєднав до Русі Тмутаракань. У союзі з болгарами і угорцями невдало воював з Візантією. Повертаючись на Русь, загинув у бою з печенігами.
Рішуча, внутрішня і зовнішня політика Віщого Олега, привела до встановлення повного контролю над торговим шляхом з «варяг у греки». Військові і політичні удачі послужили запорукою формування та успішного розвитку могутньої східнослов’янської держави. Олег – відчайдушний воїн, чарівник і провидець знехтував обмежені інтереси замкнутих кланів варязьких дружин і став Великим державним діячем Стародавньої Русі. Князь Олег зумів осягнути і здійснити на практиці прагнення східнослов’янських союзів племен до основи своєї держави – Київської Русі.
Объяснение:
