1) наверное в Византию? написано некорректно. Ольга в Константинополе приняла христианство, так же её задачей заключалось улучшить русско- византийские отношения, у неё это получилось. также Ольга обновила торговый договор
2) потому что после десяти лет правления Ольгу заинтересовала очень христианская религия. Также принятие христианства нужно было для оправдания социального неравенства и необходимостью укрепления власти киевского князя. Ольга кристилась в Константинополе в 955 году.
3) это период между 6 и 7 веков по 10 век
4)17 января 395 года империя разделилась на восточную и западную
5)потому что можно сказать, что западная римская империя ,,умерла,,и осталось государство само по себе, то есть оно было самостоятеьным, оно располагалось в восточной части империи(бывшей) Византии.
1)862 год
2)Олег
3)в названных годах гунны совершили поход на Византию и вынудили её платить дань
4)988 год
5)был принят при Ярославе мудром
Объяснение:
Назву Андрусівської угоди дістало підписане за спиною української влади перемир'я між Польщею і Москвою, яке мало на меті закінчити війну, почату Москвою проти Польщі в межах виконання Березневих статей 1654 року. Укладання Андрусівської угоди відбулося 30 січня 1667 року в селі Андрусове під Смоленськом.
Умови перемир'я викликали велике незадоволення серед українського суспільства. І якщо для поляків, які через заколот Єжи Любомирського проти королівської влади просто фізично не могли продовжувати війну, мир із Москвою був украй необхідний, — з боку Московського царства він став черговою спробою зменшити автономію Гетьманщини. Досить сказати, що Андрусівський договір, порушивши умови Переяславської ради 1654 року та інших договорів з гетьманами Б. Хмельницьким, Ю. Хмельницьким і навіть цілком лояльним до Москви І. Брюховецьким, офіційно закріпив насильницький поділ української етнічної території на дві частини — Правобережну і Лівобережну Україну, які мали відтепер перебувати у складі Московського царства і Речі Посполитої. Звісно, що проти Андрусівського миру рішуче виступив гетьманський уряд Петра Дорошенка. Але що залишалося гетьману, противниками якого раптом стали обидва значно могутніші за нього сусіди, як не розпочати пошук союзників серед інших сильних держав? Тож, напевне, не буде помилковим твердження, що саме Андрусівська угода і повне ігнорування інтересів української Гетьманщини урядами Московського царства і Речі Посполитої під час підписання перемир'я і стало головною причиною майбутньої експансії Оттоманської Порти в Україну, яка й призвела до Чигиринських походів 1677–1678 років.
