ответ:
у х ст. християнство стало панівною релігією в європі. на русі про християнство також було відомо задовго до релігійних реформ володимира великого: християнами були аскольд і дір. достовірним є факт хрещення княгині ольги у 958 р. але вирішальним для процесу християнізації нашої країни було введення цієї релігії як державної в 988-990 рр.
на русі християнство позитивно вплинуло на розвиток освіти, мистецтва, літератури, науки. на краще змінився світогляд руського народу. церкви та монастирі стали осередками культури. через те, що україна-русь прийняла християнство з візантії, в київ приїхало багато грецьких священників, письменних людей, які сприяли поширенню грамотності та знань про всесвіт та минулі цивілізації. україна почала процвітати: були написані перші книги, відкриті школи, запроваджено грошову систему.
велику роль у підвищенні культурного рівня населення відіграли монастирі, де велося літописання, створювались бібліотеки, школи, малювання, ікони. в київській русі існувало до 30 монастирів. першим і найбільшим була києво-печерська лавра заснована у 1051 році. назву «печерський» монастир отримав від печер, де мешкали його перші поселенці. засновниками монастиря вважалися ченці антоній та феодосій. тут працювали нестор-літописець, чернець-живописець алімпій, чернець-лікар агапіт.
запровадження християнства як державної релігії (988-989 рр.) відіграло величезну роль в консолідації феодальної держави. християнство відображало ідеологію феодального ладу. разом з позитивними якостями, релігія виправдовувала соціальну нерівність і гноблення людей. церква, яка згодом стала великим землевласником, надавала велику ідеологічну підтримку державі, щоб стабілізувати становище правлячого класу.
прийняття християнства було важливим й для підняття престижу київської русі. церква підвищувати рівень культури, мистецтва, літописання та архітектури. з поширенням християнства візантійська література почала потрапляти у русь. таким чином запровадження християнства поширенню писемності на русі, наблизило київ до європейських держав.
Глухівські статті, які складалися з 27 пунктів, починалися з того, що мали бути збережені "права й вольності", підтверджені за Б. Хмельницьким. Царські воєводи залишалися, крім Києва, ще в Чернігові, Ніжині, Переяславі й Острі, але вони не мали права втручатися у справи місцевого населення; суди над обвинуваченими росіянами мали відбуватися за участі українців. Заборонялися постої російського війська в козацьких дворах, дано амністію полоненим росіянами українцям, які зуміли втекти на рідну землю, та ін. Збір податків до царського скарбу здійснювала гетьманська адміністрація. З цих доходів утримувалася старшина та 30-тисячне реєстрове військо. Крім того, гетьманові надавалося право утримувати наймане військо (1000 чол.), т. зв. компанійців, для несення охоронної служби і приборкання розрухи. Одночасно було заборонено перехід селян у козаки.
За Московськими статтями:
українські міста й землі переходили під безпосередню владу московського царя;
гетьманському урядові заборонялося вступати в дипломатичні зносини з іноземними державами;
обмежувалося право вільного обрання гетьмана: відтепер вибори мали відбуватися лише з дозволу царя й у присутності московських послів;
збільшувалася кількість московських військ в Україні, причому український уряд зобов'язувався безкоштовно постачати їм харчі;
військові гарнізони розміщувалися тепер, крім головних полкових міст, ще й у Полтаві, Кременчуці, Новгороді-Сіверському, Каневі й навіть на Запоріжжі (у фортеці Кодак);
збирання податків з українського населення (за винятком козаків) покладалося на московських воєвод і всі збори мали йти до царської скарбниці;
українська церква підпорядковувалася московському патріархові;
фактично лише козацький стан зберігав свої автономні права;
заборонялося використання в Гетьманщині фальшивих грошей, якими насильно розплачувалися на українських землях московські військові;
поверталися королівські грамоти на магдебурзьке право українським містам (забрані за наказом царя), зокрема Києву, Переяславу, Ніжину, Каневу, Чернігову, Почепу, Гадячу, Стародубу, Остру та ін.
Объяснение:Московські статті викликали величезне обурення серед усіх верств українського населення, вони стали головною причиною антимосковського повстання в Гетьманщині, а згодом і загибелі самого гетьмана І. Брюховецького.
