У роки правління імператора Цяньлуня /Айсіньгьоро Хунлі/ (1736–1795) Китай (Цінська, Серединна імперія) досягла апогею розвитку. Хоча до кінця XVIII ст. з’явилися ознаки нової династійної кризи сама країна економічно розвивалася екстенсивним шляхом: зростало населення, розширювалися посівні площі, збільшувалося виробництво та торгівля тощо.).
Объяснение:
