Соборність (кафоличность) (грец. Katholikos-загальний), один з основних ознак християнської церкви, що фіксує її саморозуміння як загальної, універсальної (»єдина, Свята, Соборна і апостольська церква " - Нікейсько-Константинопольський символ віри, 4 ст.). Розглядаючи соборність як специфічне надбання православної традиції (соборність як сукупний розум "церковного народу «на відміну від релігійного індивідуалізму протестантизму і авторитаризму папи в римсько-католицькій церкві), а.с. Хомяков тлумачив її як загальний принцип улаштування буття, що характеризує безліч, зібране силою любові в» вільне і органічне єдність" (в соціальній філософії найбільше наближення до цього принципу вбачалося в селянській громаді). Поняття Соборності було сприйнято російською релігійною філософією кін. 19-20 вв.
Объяснение:Османам удалось завоевать в XV-XVI-м веках значительные пространства на Балканах, на Ближнем Востоке и в Северной Африке отсутствие какого-либо значимого противника.
Византийская Империя прекратила своё существование не в 1453-м, а в уже 1204-м году, после захвата Константинополя католиками-папистами. Изгнание этой отмороженной шушеры в 1270-м году мало что решало, так как гнилость греческого мира уже зашкаливала.
Персидская держава вела войны с Османами более 300 лет, после потери Багдада и Междуречья. Междуречье персы так себе и не вернули, но завоевать Персию Османам не удалось, кроме того что и иной раз они персам войны проигрывали.
В Африке кроме Египта и Марокко государств не было. Но Египет был не государством, а "пиратской республикой", где во главе стояли бывшие наёмники и авторитетом в народе они не пользовались, поэтому Османам противопоставить ничего не смогли и под Османов прогнулись.
Незнаю точно правилно ли!
