Создать текст к параграфу в хозяйствах племён эпохи ранней металлов​

Правління ярославичів. повстання киян у 1068-1069 рр.згідно з батьківським заповітом, після смерті ярослава  мудрого старший влади у державі син ізяслав у 1054 р. посів київський престол, святослав отримав чернігівську землю, всеволод -переяславську, ігор і в'ячеслав - відповідно володимир-волинський і смоленськ. так починає утверджуватися удільна система володіння руськими землями. слабкість великокнязівської влади виявилася одразу ж, бо святослав і всеволод відмовлялися визнавати старшого брата володарем русько держави. не маючи сил протистояти їхньом; опору, ізяслав у цьому ж 1054 р. погодився ні спільне з братами іння руссю. так виниі тріумвірат ярославичів на чолі з ізяславом який правив країною майже 20 років. нова формі правління засвідчила послаблення центрально влади й посилення політичних центрів на міс цях. на основі традиційного територіальноп ядра русі - руської землі починають формува тися три князівства - київське, чернігівське і переяславське. старші брати порушили заповіт. спочатк; вони обмежили участь у державному житті мо лодших братів ігоря та в'ячеслава, а після їхньої смерті прибрали до рук їхні володіння несправедливо обділені родини молодших ярославичів затаїли образу і згодом почали активи; боротьбу за владу. вони та інші князі-сироти котрих позбавляли уділів, дістали назву ізгої. кожен із братів ярославичів прагнув насамперед задовольнити власні інтереси, мало дбаючи про державні справи. бояри не змогли своєчасно оці нити й загрози з боку половців (кипчаків) - войовничих кочівників, котрі потіснили печенігії і з'явилися на південних рубежах русі. улітку 1068 р. половці напали на русь. у битв на р. альті ізяслав, святослав і всеволод зазнали нищівної поразки. безпорадність яро славичів у захисті краю викликала гострі невдоволення киян. вони зібралися на віче і звернулися до великого князя з вимогою да ти зброю й коней для боротьби з половцями оскільки той відмовився, 15 вересня розпоча лося повстання. загони городян рушили до цен тру міста. перелякавшись, ізяслав і всеволо^ втекли, а кияни, звільнивши ув'язненого полоцького князя всеслава, проголосили його великим князем. однак новий володар русі не спромігся н зміцнити центральну владу, ні зберегти її зг собою. коли наступного року ізяслав підійшов з військом польського короля, всеслав утік до полоцька. кияни зібрали віче і, визнаючи свою провину, запросили ; святослава й всеволода на великокнязівський стіл. брати запропонували зайняти його ізяславу. той погодився, але поперед себе направив £о києва сина мстислава, котрий стратив 70 зачинщиків повстання, а шших осліпив. у травні 1069 р. до столиці вступив сам ізяслав; тріумвірат поновився.

В первой четверти века выяснилось, что подворный принцип налогообложения не принёс ожидаемого увеличения поступления податей.

В целях повышения своих доходов помещики сселяли несколько крестьянских семей на один двор. В результате, во время переписи в 1710 году выяснилось, что число дворов с 1678 года сократилось на 20% (вместо 791 тыс. дворов в 1678 году - 637 тыс. в 1710). Поэтому был введён новый принцип обложения. В 1718 - 1724 гг. осуществляется перепись всего податного населения мужского пола независимо от возраста и работо Все лица, внесённые в эти списки (“ревизские сказки”), должны были платить по 74 коп. подушной подати в год. В случае смерти записанного подать продолжали платить до следующей ревизии семья умершего или община, в которую он входил. Кроме того, все податные сословия, за исключением помещичьих крестьян, платили государству по 40 коп. “оброка”, что должно было уравновесить их повинности с повинностями помещичьих крестьян.

Переход к подушному обложению увеличил цифру прямых налогов с 1.8 до 4.6 млн. , составляя более половины бюджетного прихода (8.5 млн.) . Подать была распространена на целый ряд категорий населения, которые её до этого не платили: холопов, “гулящих людей”, однодворцев, черносошенное крестьянство Севера и Сибири, нерусских народов Поволжья, Приуралья и др. Все эти категории составляли сословие государственных крестьян, и подушная подать для них была феодальной рентой, которую они платили государству.

Введение подушной подати увеличило власть помещиков над крестьянами, так как представление ревизских сказок и сбор подати был поручен помещикам.

Наконец, помимо подушной подати, крестьянин платил огромное количество всевозможных налогов и сборов, призванных пополнить казну, опустевшую в результате войн, создания громоздкого и дорогостоящего аппарата власти и управления, регулярной армии и флота, строительства столицы и других расходов. Кроме этого государственные крестьяне несли повинности: дорожную - по строительству и содержанию дорог, ямскую - по перевозке почты, казённых грузов и должностных лиц и т. д.

Итак, в конце царствования Петра Великого очень многое изменилось в жизни сословий. Дворяне стали иначе служить. Горожане получили новое устройство и льготы. Крестьянство стало иначе платить и на частных землях слилось с холопами. А государство продолжало смотреть на сословия также, как и ранее. Оно определяло их жизнь повинностью, а не правом. Все подданные жили не для себя, а “для государева и земского дела”, должны были быть послушным орудием в руках государства.