Разъяснить понятие Рождество Христово и Эра​

Залізнична галузь незалежної України щорічно забезпечує перевезення понад 300 млн. т вантажів та біля 500 млн. пасажирів.  Вона пройшла складний період становлення і розвитку держави, пошуку шляхів виживання в умовах переходу до ринкових відносин.  Ситуацію ускладнювало різке падіння обсягів перевезень і несвоєчасні розрахунки клієнтів за перевезення, що призвело до значних фінансових втрат та хронічних неплатежів до бюджету і невиплат заробітної плати.  Основним досягненням перших 5 років існування залізничного транспорту незалежної України було збереження цілісності галузі, закріпленої у 1996 році Законом України «Про залізничний транспорт».  Але економічні негаразди продовжувались. Наприкінці 90-х років галузь вразив вірус посередництва та бартеру. Обігові кошти вимивались комерційними структурами.  Переломним моментом для залізничного транспорту став квітневий, 2000 року, Указ Президента України, який визначив основні напрями його подальшого функціонування та розвитку.  Реалізація вимог Указу Президента України дозволила, при тій же законодавчій базі і незначних зрушеннях в економіці держави, стабілізувати роботу залізничного транспорту, ліквідувати посередництво та бартеризацію і за короткий термін погасити борги до бюджету та по заробітній платі залізничникам.  Позитивні результати діяльності дозволили розпочати відновлення інфраструктури і технічних засобів. За кошти залізниць реконструйовано десятки вокзалів, серед яких столичний Київський вокзал, що став одним із кращих у Європі. Розпочато виготовлення сучасних пасажирських вагонів у Кременчуці, дизельних та електропоїздів у Луганську, електровозів у Дніпропетровську, колійної техніки у Старокраматорську.  Залізничний транспорт України - це: 6 залізниць, що об'єднують всі області України, 27 дирекцій залізничних перевезень,1666 станцій, 126 основних вокзалів, експлуатаційна протяжність головних колій - 22,3 тис. км, розгорнута протяжність колій - 30,3 тис. км, електрифікованих колій - 9169 км,68 локомотивних депо, 51 вагонне депо, 16 вагонних пасажирських депо, 43 дистанції енергопостачання, 69 дистанцій сигналізацій та зв'язку, 110 дистанцій колії,38 колійно-машинних станцій, 37 дистанцій цивільних споруд, 23 дистанції навантажувально-розвантажувальних робіт, інвентарний парк вантажних вагонів - 174939 од., інвентарний парк пасажирських вагонів - 8429 од., інвентарний парк тепловозів - 2718 од., інвентарний парк електровозів - 1796 од., інвентарний парк електропоїздів - 1443 од., інвентарний парк дизель-поїздів - 186 од., середньоспискова чисельність працівників основної діяльності залізниць України - 375,9 тис. чол.,  Залізниці є базовою галуззю економіки України та найважливішим, стрижневим елементом транспортної системи. Саме на них припадає 85,1% вантажообігу (без урахування трубопровідного транспорту) та 54,5 % пасажирообігу.  За густотою залізниць Україна займає провідне місце серед країн СНД і наближається за цим показником до європейських країн: Франції, Італії, Румунії.  За обсягами вантажних перевезень залізниці України посідають 4 місце на Євроазійському континенті, поступаючись тільки залізницям Китаю, Росії, Індії. Вантажонапруженість українських залізниць (річний обсяг перевезень на 1 км) у 3-5 разів перевищує відповідний показник розвинених європейських країн.  Розподіл вантажних перевезень між видами транспорту в Україні значно відрізняється від ЄС, де частка залізниць становить 8%, автотранспорту 44%, морського та річкового - 45%.  На сьогодні реалії Укрзалізниці такі: прагнення збільшити темпи економічного розвитку галузі з абстрактної категорії в конкретну реальну перспективу.  Головний принцип подальшого функціонування залізничного транспорту України - це збереження нинішнього потенціалу національної залізничної системи, її ролі як однієї з базових галузей економіки України, зміцнення її позицій на ринку транспортних послуг.  Залізниці України взаємодіють із залізницями 7 сусідніх країн через 56 пунктів перетину кордону та з 13 основними морськими портами Чорного та Азовського морів та р. Дунай.  Питання розвитку транзиту займають виняткове місце в європейській транспортній політиці. Тому розвиток міжнародних транспортних коридорів в Україні віднесено до найголовніших напрямків інтеграції Українських залізниць у міжнародну транспортну систему.  Територією України проходять три залізничні міжнародні пан'європейські транспортні коридори (МТК) - № 3, 5, 9 і п'ять коридорів ОСЗ - №№ 3, 5, 7, 8, 10. Через українські порти Ізмаїл і Рені здійснюється взаємодія з пан'європейським коридором № 7, який проходить по р. Дунаї.   

ОбъяснениВ Казахстане и на сопредельных его территориях были сформированы четыре казачьих войска: Уральское, Оренбургское, Сибирское и Семиреченское.

Основными функциями, которые выполняли воинские подразделения казаков в Российской империи, были: во-первых, активное участие в присоединении к России новых земель. Во-вторых, они охраняли границы от вторжения войск соседних государств. В-третьих, казачьи войска участвовали в подавлении национально-освободительного движения народов России и выступлений русского крестьянства и рабочего класса. К примеру, казаки участвовали в подавлении польских восстаний, выступлений народов Кавказа, Средней Азии и Казахстана. Казаки участвовали и в подавлении первой русской революции 1905-1907 годов. В-четвертых, они участвовали практически во всех заграничных походах русской армии в XVIII - начале XX веков.

К военной службе казаков добавлялись натуральные повинности. Они выполняли фортификационные работы, ремонт и строительство дорог, мостов. В их функции входили заготовка и перевозка леса, сопровождение почты.

Для того чтобы казаки верно служили самодержавию, им отводили самые лучшие земли. Земельный надел казаков был намного больше, чем у крестьян: надел казаков мужского пола в среднем равнялся 30 десятинам. Офицерам предоставляли намного больше земель. Обер-офицеры имели от 200 до 600 десятин земли, штаб-офицеры — от 400 до 1000, а генералы — от 1500 до 3000. Казаки были наделены также правом исключительного пользования соляными промыслами, лесами, реками и озерами.

Казаки обязаны были выходить на службу со своим собственным вооружением, обмундированием и лошадьми. До 1835 года казаки служили поголовно, по очереди, по жребию и по найму. Позднее срок службы всех казаков Российской империи был определен в 30 лет.

Казачьи войска обладали высокими боевыми качествами. Они составляли значительную часть кавалерии российской армии. В середине XIX века в военное время российские казаки могли выставить до 160 тысяч человек.

Численность казачества росла не только за счет естественного прироста, но и путем перевода в это сословие российских крестьян. Состав казаков, особенно сибирских, в XVIII—начале XX вв. пополнялся и за счет пленных шведов, французов и поляков. В казаки зачислялись и представители нерусских народов — татары, башкиры и калмыки. Численность казахов, перешедших в казачье сословие, была незначительной.

Отношения между казаками и казахами складывались по-разному. С одной стороны, между ними развернулся широкий торговый обмен, было тесное взаимопроникновение языка и культуры (тамырство), с другой — частыми были и военные столкновения. Основной причиной конфликтов была борьба за земли. Это обстоятельство стало причиной нападений казахов на казачьи форпосты и станицы. Казаки также совершали карательные экспедиции, нападая на мирные аулы. Казаки Уральского, Оренбургского, Сибирского и Семиреченского войск участвовали в подавлении национально-освободительных восстаний казахского народа.е: